Світ
2 речі, які треба зробити ще до кінця Великого Посту

Джеймс Мартін, нагадує: великопісні практики зовсім не повинні обмежитися неїдженням м’яса або збільшеною кількістю молитов. Він вказав на дві конкретні речі, до яких треба забратися, перш ніж настануть Свята.

Популярному в Штатах йдеться про дві справи, які б хотілося побачити в нас усіх: більше доброзичливості, менше нарікання.

Більше доброзичливості

Буття милим, як каже о. Мартін, здається легким, але виявляється несподівано складним. Це щось таке, що кожен з нас повинен практикувати щодня, але особливо зосередитися на цьому варто в час Великого Посту. Джеймс Мартін дає три вказівки, якими й сам користується, аби бути більш доброзичливим у своєму житті:

1. «Не будь бовдуром» — каже о. Мартін. «Це означає, що навіть якщо ти змучений, хворий, злий, розчарований чи перепрацьований, — немає потреби виливати свої нещастя на іншу людину. Вибір належить тобі, чи ти хочеш поводитися, чи ні».

2. «Цінуй чиюсь неприсутність. Перестань говорити про людей поза їхніми плечима. Вони почуються погано, якщо довідаються, що ти про них погано говорив. А раніше чи пізніше вони можуть про все довідатися».

3. Ну й на кінець. «Дай собі підставу сумніватися. Якщо ти не впевнений, хто що мав на думці, — перепитай». — «Завжди припускай, що намір у людини був добрий. Буття приємною людиною видається чимось очевидним, але це найважливіша риса християнського життя».

Доброзичливість приходить легше, коли ми встановимо інший духовний звичай: такий, який треба продовжувати навіть після завершення Великого Посту.

Менше нарікань

«Перестань стільки нарікати», — каже о. Мартін. «Одна з речей, які я нещодавно усвідомив, — це те, як сильно нецікавим є постійне нарікання. І як часто воно провадить до розпачу. Я знаю кількох майстрів нарікання. Навіть кілька хвилин, проведених із ними, роблять так, що я починаю почуватися погано. Певна річ, що важливо ділитися своїми розчаруваннями й переживаннями зі своєю сім’єю, друзями та Богом під час молитви; але немає потреби бути постійно негативно налаштованим до життя».

Яка з цього користь? Отець Мартін каже, що завдяки практикуванню двох цих звичок він почувається «набагато щасливішим і спокійнішим. Я не становлю джерела нарікань, отож не стаю причиною того, що хтось почувається погано, і не шкодую про слова, які сказав. Це надзвичайно здорова звичка».

Вочевидь о. Мартін визнає, що життя має тенденцію перешкоджати в цій конкретній практиці. «Життя завжди ставить певні перешкоди на нашому шляху: погане здоров’я, фінансові проблеми, сімейні негаразди, або в праці. Отож нарікати легко. Це виглядає природним. Але ключем є знання, що ти не мусиш нарікати. Маєш вибір».

Особливо — як каже священик — у світлі Воскресіння, на яке ми очікуємо під час Великого Посту. «Коли обертаєшся в оточенні християн, які постійно нарікають, — починаєш замислюватися, чи вони насправді вірять у постання Христа з мертвих, у те, що для Бога немає речей неможливих і що Дух Святий є посеред нас». Отець Мартін вважає, що «песимізм може привести нас назад до гробу. Так, ніби всі надії втрачено. Однак воскресіння, останній розділ Великого Посту, це Добра Новина».

Життя цією Доброю Новиною, життя без нарікань, каже о. Мартін, зробить так, що ти почуватимешся щасливішим, як і всі довкола тебе. «Ти також почуєшся більш вдячним, коли твоя увага перестане зосереджуватися на тому, що обтяжує». — «Отож більше щастя для себе та всіх інших! Що ж може бути кращою нагородою?»

Читайте також: “Сповідь ніколи не принижує людину”, – священик

За матеріалами: CREDO

Реклама

Related Post

facebook