fbpx
Суспільство
28 вересня моляться до  святого Микити і просять здоров’я для дітей: традиції та звичаї дня

28 вересня Православна церква вшановує пам’ять Микити Готського, який був гот за походженням, нapoдився і проживав на берегах Дунаю. Він прийняв хрещення від єпископа Феофіла.

Спільно з готським єпископом Вульфілою поширював християнство серед одноплемінників. Воював у військах вождя Фрітігерна проти язичника Атанаріха. Джерело

Коли до влади прийшов Атанаріх, Микита продовжував проповідувати християнство і викривав правителя в гріху. Святого взяли під варту і піддали різним мукам, але він стійко переніс всі cтpaждання і не зрікся віри.

У 372 році Микита був cтpaчений через cпaлення. Незабаром від його мощів почали відбуватися зцілення і чудеса.

Святому Микиті моляться про здоров’я домашньої птиці, також його вважають захисником дітей від xвopoб.

28 вересня: традиції і звичаї дня

У народному календарі духовний вождь християн-готов постає зовсім в іншому вигляді. Стільки прізвиськ дано цьому святому тому, що з цього дня починають стригти овець, зрізати ріпу, різати домашніх гусей.

Дикі ж гуси відправляються в цей період в теплі краї.

Селяни вважали абсолютно очевидним спорідненість однойменних святих. Зазвичай преподобного Микиту Халкідонського, який проживав в IX (день пам’яті 10 червня) і великомученика Микиту Готського (пам’ять 28 вересня) землероби сприймали як одну особу, яку двічі поминають в святцях.

Вона отримала визначення в народному календарі Микита осінній і Микита весняний. Обидва святі є покровителями гусей.

По поведінці гусей 28 вересня судили про погоду на найближчий час:

Гусак піднімає лапу – до холоднечі, стоїть на одній нозі – до морозу, ніс ховає під крило – до ранньої зими, в

воді полощеться – до потепління.

Гуси низько летять – до малої весняної воді, високо – до повноводдя на весні.

І сьогодні Чумацький шлях іноді називають Гусячою дорогою. У давнину вірили, що по цій дорозі гуси відлітають восени і прилітають навесні.

З Микити починали домашніх гусей різати на продаж. Одні покладали великі надії на вдалу торгівлю, інші скептично ставилися до такого виду заробітку.

28 вересня – свято мисливців на диких гусей і гусятників. На час свого відльоту на південь гуси, особливо старі, добре набирають вагу.

Читайте також: Яку погоду чекати українцям у жовтні: прогноз

Тому в цей день багато мисливців відправлялися в ліс, щоб підстрелити пару-трійку диких птахів.

Крім гусячого полювання на Микиту влаштовували гусячі бої. Виховати бойового гусака – непросто. Знання і досвід про це передавалися від батька до сина.

У багатьох місцях на протязі десятиліть існували цілі династії власників, які вирощують таких птахів. Гусаков-бійців годували окремо від інших гусей. Ті, які не один раз успішно проявили себе в бойовому мистецтві, дорого цінувалися і робили славу господареві.

Було прийнято влаштовувати застілля з гусятиною, приготовленої різними способами.

Існувала думка, що охороняє гусей дідусь Водяний. Тому в Микитин день його «задобрювали», кидаючи гусака без голови.

Такий звичай підтримувався широко поширеним повір’ям: все літо гуси «знаходяться під наглядом» водяного, який їх охороняє. За це в ніч на Микиту-гусятника йому дякували, жертвую гусака без голови. Якщо ж це не зробити, то господар вод буде мучить та ізводить птицю.

Голову жepтовного гусака несли на пташиний двір «для рахунку домовику», який проводе власний облік живності – «по головах». Якщо ж домовик дізнається про подарунок водяному, то може сильно розгніватися і тоді господарям буде непереливки.

Ще в цей день стригли овець, які до настання справжніх холодів встигали обрости новою шерстю. Знята шерсть йшла на вовняні онучі і валянки.

На Микиту прибирали ріпу, обрізали корінь і бадилля. Ріпу їли свіжу, варену, парену, в’ялену. З неї пекли пироги, варили кашу, робили квас.

У цей день знахарі лікували своїми змовами дитячі xвopoби. Дітей поїли і вмивалися водохресною водою.

Related Post