Стояв теплий, травневий деньок. З відкритого навстіж вікна в кабінет доносився солодкуватий аромат квітучого бузку.
Моя напарниця була у відпустці. І мене ніхто і ніщо не відволікало від роботи. Я готувала статтю для завтрашньої колонки і була повністю зосереджена на своїх думках.
Раптом у відкритому вікні з’явилася задоволена фізіономія мужика, усміхненого на повний рот. Він поклав цю радісну фізіономію на підвіконня і, примруживши ліве око, сказав:
– Привіт!
– Привіт, – відповіла я йому.
– Поїхали, покатаємося ?!, – як березневий кіт, томно промуркотав він. -Ми з компанією збираємося на річку – шашлики, юшка та інше.
Читайте також: Зрада чоловіка допомогло знайти щастя. Важливо вміти сказати минулому «прощай» і жити далі
Я здивовано підняла брову і запитала:
– А з чого ти вирішив, що я з тобою кудись поїду?
– Ну, ти приваблива, і я привабливий, чому б і ні ?! До того ж, у тебе робота закінчується через 15 хвилин.
– До твого відома, я заміжня. А тобі самому не соромно мені таке пропонувати? У тебе дружина в сусідньому кабінеті.
– А що дружина? Адже це не зрада, це просто пригода, – все ще посміхаючись, додав він.
Я мовчки продовжила барабанити по клавіатурі. Він почекав кілька секунд і, ображено підібгавши губи, кинув:
– Ну, як знаєш. І пішов.
А на наступний день весь офіс обговорював останні плітки. Після того, як я йому відмовила, він намалювався в інше відкрите віконце. І та жінка виявилася більш поступливою.