fbpx

– А що дружина? Адже це не зрада, це просто пригода

Стояв теплий, травневий деньок. З відкритого навстіж вікна в кабінет доносився солодкуватий аромат квітучого бузку.

Моя напарниця була у відпустці. І мене ніхто і ніщо не відволікало від роботи. Я готувала статтю для завтрашньої колонки і була повністю зосереджена на своїх думках.

Раптом у відкритому вікні з’явилася задоволена фізіономія мужика, усміхненого на повний рот. Він поклав цю радісну фізіономію на підвіконня і, примруживши ліве око, сказав:

– Привіт!

– Привіт, – відповіла я йому.

– Поїхали, покатаємося ?!, – як березневий кіт, томно промуркотав він. -Ми з компанією збираємося на річку – шашлики, юшка та інше.

Читайте також: Зрада чоловіка допомогло знайти щастя. Важливо вміти сказати минулому «прощай» і жити далі

Я здивовано підняла брову і запитала:

– А з чого ти вирішив, що я з тобою кудись поїду?

– Ну, ти приваблива, і я привабливий, чому б і ні ?! До того ж, у тебе робота закінчується через 15 хвилин.

– До твого відома, я заміжня. А тобі самому не соромно мені таке пропонувати? У тебе дружина в сусідньому кабінеті.

– А що дружина? Адже це не зрада, це просто пригода, – все ще посміхаючись, додав він.

Я мовчки продовжила барабанити по клавіатурі. Він почекав кілька секунд і, ображено підібгавши губи, кинув:

– Ну, як знаєш. І пішов.

А на наступний день весь офіс обговорював останні плітки. Після того, як я йому відмовила, він намалювався в інше відкрите віконце. І та жінка виявилася більш поступливою.

You cannot copy content of this page