fbpx
Головна

життєві історії

Живу я зі свекрухою під одним дахом і ніяк не второпаю, хто має готувати на сім’ю. Уявіть, мені майже щодня треба швидко приготувати на обід. Так, щоб одразу на 5 чоловік. Тому що зараз всю готовку свекруха навалила на мене. З моїм чоловіком ми познайомилися на заробітках в Іспанії. І от в якийсь момент я опинилася зі свекрухою на кухні віч-на-віч. Спочатку ми намагалися готувати разом, але будинок не ресторан, а робота в команді вимагає підготовки та терпіння. То я не той ніж візьму, то вона почне неправильно шаткувати, і в результаті все готування перетворюється на взаємні повчання. Можливо, у когось інакше, але в мене саме так
життєві історії 0
Живу я зі свекрухою під одним дахом і ніяк не второпаю, хто має готувати на сім’ю. Уявіть, мені майже щодня треба швидко приготувати на обід. Так, щоб одразу
Я одна виховую свою донечку Златку. Про нового чоловіка я і не думаю, але моя п’ятирічна Златуня іншої на це думки. Нещодавно вона “приборкала” одного тата прямо на дитячому майданчику. Ви б бачили його і моє обличчя. Дома я коли мамі про витівку дочки розповідала, ми сміялися так, що за животи трималися. Ну треба ж було до такого додуматися! Але сміх сміхом, та після цього в мене виникло питання куди серйозніше!
життєві історії 0
Ну треба ж було до такого додуматися! Мене звати Уляна і я одна виховую свою донечку Златку. Про нового чоловіка я поки і не думаю, але моя п’ятирічна
Так, як ми з чоловіком відсвяткували цей Новий рік – нікому не побажаєш! Хотіли побути удвох, але в гості напросилася моя зовиця Василина, його сестра. Завалила з трьома дітьми. Захопила ще й чоловіка й собаку. Хіба можна було відмовити? Адже ми щойно квартиру трикімнатну нову взяли і переїхали, місця повно! наприкінці минулого року збулася наша з Олегом найбільша мрія – ми переїхали до своєї недавно купленої трикімнатної квартири, на яку збирали з самого першого дня нашого сімейного життя. У нас всього одна дитина, це так. Я сподівалася, що свято буде хоч і без шику, зате душевно-родинне і надією на кращі часи
життєві історії 0
Так, як ми з чоловіком відсвяткували цей Новий рік – нікому не побажаєш! Хотіли побути удвох, але в гості напросилася моя зовиця Василина, його сестра. Хіба можна було
Дивно, що сваха не навчила мою невісточку, що до церкви треба йти скромно, а не наряджатись. Але я вже мовчати не буду, бо вона геть засоромить мого сина. Та всі в церкві тільки на неї і дивилися. А потім мені будуть казати, щоб я церкву після невістки прибирала. І як тут мовчати? Та нам потрібно їх ще вчити і вчити. Додому я вже прийшла накручена і висказала невістці все, що я про неї думаю
життєві історії 0
Ой, люди добрі, що я маю робити з тою теперішньою молоддю, яка ні встиду ні сорому не має? Своє життя я проживаю у маленькому селі на Чернігівщині. З
Моя дружина Оля ніколи не блищала красою, але завжди була доброю і чуйною людиною, балувала смаколиками, сорочки гладила. То чому ж, поясніть, вона зараз не може зрозуміти, що я просто оступився, не прощає і не приймає назад??? У нас же спільні діти, їм потрібен рідний батько! Та й стільки років разом – це не поле перейти. Та й чоловіки взагалі зараз на вагу золота, а вона носом крутить. Ну не міг я не повестися на цю Олесю. Мені навіть не вірилося, що все це відбувається зі мною, сам собі заздрив. І тут я прокинувся від того, що моя нова жінка будила мене дуже неприємним способом
життєві історії 0
Моя дружина Оля ніколи не блищала красою, але завжди була доброю і чуйною людиною, балувала смаколиками, сорочки гладила. То чому ж, поясніть, вона зараз не може зрозуміти, що
Мирося на роботу йти не хоче, хоча Артему вже десять років минуло. Вона сидить дома, але не мовчить, а дзьобає Дениса, бо той, щоб виплачувати іпотеку, на ще одну роботу влаштувався і тепер не має часу їсти зварити і прибратись. Ось я, щоб не було між дітьми непорозуміння, приходжу до них раз-два в тиждень і з пилосом по квартирі літаю, поки невістка в ванній собі брови щипає
життєві історії 0
Мирося на роботу йти не хоче, хоча Артему вже десять років минуло. Вона сидить дома, але не мовчить, а дзьобає Дениса, бо той, щоб виплачувати іпотеку, на ще
Ми з Сергієм починали все вдвох, з самого нуля. Я влаштувала коханого на роботу. Народила йому дитину. Алінка була хворобливою, мені довелося піти в декрет, потім на роботу я вже не змогла вийти, на жаль. І з цього часу ми повністю залежали від чоловіка. Ми досі живемо в орендованій квартирі, але домовилися з господарями, які живуть за кордоном, що викуповуватимемо її частинами. І ось я днями знайшла в чоловіка заховані долари. Сказала, що ще не встигла винести одяг на смітник, але зараз ось збираюся. Ви б бачили, як він побілів
життєві історії 0
Ми з Сергієм починали все вдвох, з самого нуля. Я влаштувала коханого на роботу. Народила йому дитину. Оскільки тепер я вже внутрішньо готова до того, що наш шлюб
Я давно в Чехії на заробітках, це вже мій спосіб життя. В Україні у Вінниці у мене двоє дорослих дітей. Я щороку їжджу додому святкувати з рідними Новорічні свята. Цього року я приїхала додому раніше. Сподівалася на теплий прийом. І що мені тепер теж власних дітей на поріг не пускати??? Не можу сказати, що мій син чи дочка чогось досягли в житті. Ні, за них це зробила я сама. Принаймні це стосується їхнього житла. Квартиру Іванні я подарувала саме після її весілля. Квартира за моїми підрахунками мала бути двокімнатною. У хорошому районі, щоби все було зручно для сімейного життя. Але дочка вирішила інакше. Вона взяла частину грошей, які я вислала їй, і витратила на медовий місяць. Свати – заможні, хитрі люди, які прямим текстом сказали моєму синові, що їх дочка залишається з ними в одному будинку. За моєї відсутності у мене в квартирі тут стала жити моя сестра, а сама вона здавала свою квартиру. “Щоб що?! Ти ж бачиш, який зараз час, ми не справляємося. Невже не можна було посидіти там, у Європі, трохи довше? Ми ж твої діти, не забувай!»
життєві історії 0
Я давно в Чехії на заробітках, це вже мій спосіб життя. В Україні у Вінниці у мене двоє дорослих дітей. Я щороку їжджу додому святкувати з рідними Новорічні
Як пішов з життя чоловік сестри, ми всім сімейством її підтримували, тому те, що вона проміняла мене, рідну сестру, на цю слизьку Лесю, мене неабияк здивувало. В неділю в Ангелінки був виступ. На це свято я прийшла зі своїм меншим синочком. Побачивши пустим цілий ряд спереду, підійшла туди, там сиділа лише моя Оля. Ось, думаю, сестричка тримає для нас місце. Та все було геть не так. Не потрібні ми їй, виявляється
життєві історії 0
Як пішов з життя чоловік сестри, ми всім сімейством її підтримували, тому те, що вона проміняла мене, рідну сестру, на цю слизьку Лесю, мене неабияк здивувало. Ніколи не
Роботу цілого нашого колективу Наталя привласнила собі коханій. Газету того дня роздрукували, можна сказати, в її честь. Мені так неприємно стало. Я хотіла все з нею вияснити, але не хотілось робити “бурі”, бо зібрані гроші, звісно ж, пішли нашим хлопцям захисникам. На даний час допомога і підтримка потрібна їм. Але я все ж таки свою думку подрузі висловлю. Так ніхто не робить. Мене в цьому Вертепі ніби й не було, а насправді, його б не було – без моєї ідеї!
життєві історії 0
Роботу цілого нашого колективу Наталя привласнила собі коханій. Газету того дня роздрукували, можна сказати, в її честь. Мені так неприємно стало. Я хотіла все з нею вияснити, але

You cannot copy content of this page