fbpx
Чим мене вразила моя свекруха? Заявою, що не треба купувати нічого з одягу — у неї все є
Чим мене вразила моя свекруха? Заявою, що не треба купувати нічого з одягу — у неї все є. Спочатку я не надала цьому сильного значення. А за пару
Деякий час я навіть трохи ображалась на Олену, та згодом дала собі на спокій. Кінець кінців, кожен з нас має право на власну думку. Та те, що я побачила вчора, мене сильно здивувало. Олена на день народження сину замовила величезний портрет. Майже на всю стіну. Та на цьому портреті був Денис у царських шатах та з короною на голові. Це ж як так сліпо потрібно любити свою дитину, щоб величати його до короля?
Свого єдиного синочка моя подруга геть по іншому виховує, аніж я. З Оленою ми подруги від тоді, відколи вона до нас по сусідству прийшла в невістки. Діти в
Я часто зустрічаю Зоряну щасливою та сяючою. Та незважаючи ні на що, моя подруга, ну геть ніяка не господиня. В хаті в неї чистотою далеко не пахне. Вся вона красива, в обновках з донечкою виходить із будинку. Та коли я завітала до неї в гості, то була просто спантеличена від побаченого. На кухні все поросло жиром, на мої білі шкарпетки з її килима у вітальні поначіплялось всякого, навіть крихти. Але і це не найгірше!
Від своєї Зоряни чую не раз такі слова, ніц не робиш, но ті порядки! Вже й слухати надоїло. Моя подруга Зоряна живе зі своєю мамою, виховує донечку без
Іван пішов в садок по Андрійка, а прийшов один. – Я завів його до бабусі, бо щось “бухикає”. Нехай він там побуде з тиждень, щоб ти нічого не підчепила. – І таких аргументів віддалити від мене Андрійка було безліч. Все це Іван робив, ніби, як заради мене, але мені це не подобалося. – А що ти хотіла, у Івана своя дитинка буде, ось він і зачищає територію. Я, звісно, Андрійка люблю, але йому мама потрібна. Мамині слова раз у раз дзвеніли в моїй голові, але я не знала, як про це говорити з Іваном, бо він він робив задля мого ж блага
Я думала, що впіймала щастя за хвоста, та, здається, це лише мої фантазії. Іван не такий добрий, як би мені хотілося. Свого сина Андрійка я привела на світ
Я продала квартиру в центрі міста і переїхала в село, а все через сина з невісткою. Все почалося з каструль і пательні, а закінчилось тим, що невістка, поки я на роботі була, перевішала дзеркало у ванній вище. Я ростом невеличка, а Інна – модель. Я ж пожалілася сину. – Мам, ти вже не в тому віці, щоб в дзеркалі любуватися. Нехай Інна під себе підлаштовує. Що тобі, шкода? – Та мені не шкода, але так не робиться. Останньою краплею стало те, коли я в п’ятницю прийшла з роботи застуджена і хотіла прилягти та відпочити, а Інна покликала подруг
В мене була шикарна трикімнатна квартира в центрі міста, але я була змушена її продати, і все через сина з невісткою. Сіли вони мені на голову, але якби
Я тепер не знаю що робити, але докладу всіх зусиль, аби відмовити донечку виходити заміж за цього Назара, бо увійти в таку сімейку нечупар – та не приведи боже! В суботу ми з чоловіком були запрошені на знайомство до майбутніх сватів. Вона в ті ж тарілки, де був суп, друге подала – наклала картоплі й відбивну! Слів нема просто
Я тепер не знаю що робити, але докладу всіх зусиль, аби відмовити донечку виходити заміж за цього Назара, бо увійти в таку сімейку нечупар – та не приведи
Ввечері я вже лежала в ліжку, як чую через стінку Руслан на підвищених тонах говорить з Іринкою. – Твоя мама тут як господиня! Вона мною командувати не буде! Я мужик, і посуд мити не моя справа. Зранку Іринка мене зустріла вся в сльозах. Попросила поїхати жити десь інакше, бо як тільки я в них з’явилася, почались непорозуміння. – До тебе ми мирно з Русланом жили! – Ага, може твій Руслан і жив, а ти – виживала! – Я того дня взяла сумку, з якою прийшла і переїхала до подруги. Надіюсь, ремонт до Різдва завершать
Я вимушено до дочки з зятем переїхала. Руслан мені ніколи не подобався, але те, як вони живуть, заставило мене задуматися. Ми з чоловіком жили душа в душу. Пишу,
Коли про це дізналась свекруха, то їй це сильно не сподобалось. – Чоловік має висипатись, бо він на роботу ходить, а ти в декреті, ти і бав. Ну і чоловіку постійно закидувала, наприклад: “Ти не вчи її, що ти можеш їй допомагати, всі жінки через то переходили і їй ніц не станеться. Я сама тебе вибавила, та ще й господарку чималу мала. Тому твоя жінка не виняток. Вставати до дитини вночі, це її материнський обов’язок”
Чи можливо людині, яка зростала в неповній сім’ї, привити сімейні цінності і любов до дітей? Цим питанням я вже задаюсь багато років, а особливо це стало актуальним, коли
Ця ідея мамі Олега дуже сподобалась і ось вже більше пів року, вона працює у нас. Кожного місяця, першого числа, я виплачую Ніні Миронівні зарплату, яку ми з нею узгодили. Напочатку наче все було добре, я навіть бачила зацікавленість свекрухи у роботі. Щоправда, мені сильно не подобались її розмови на сімейних застіллях, коли приїжджають мої батьки. Бачте, яка вона добра, що мені так допомагає. Але ж на хвилиночку, моя свекруха за свою роботу бере кошти. То де ж ця допомога?
Зовсім нещодавно я за своєю свекрухою почала помічати дивні речі. Та чи все так насправді, як я думаю? Мені ще потрібно в цьому розібратись. За свого Олега я
Я зателефонувала чоловіку, крізь сльози все розповіла, чекаючи підтримки від своєї коханої людини, але його реакція здивувала мене: ,,Чого? Ти що! Хочеш брати таку дитину додому. Якщо ти забереш її, я з тобою розлучуся. Ясно! Мені ця дитина не потрібна!”
З Віктором ми зустрілися у кафе. Я сиділа за столиком, пила каву на обідній перерві. Він зайшов перекусити, а всі місця були зайняті, тільки за моїм столиком одне

You cannot copy content of this page