fbpx
Ввечері я вже лежала в ліжку, як чую через стінку Руслан на підвищених тонах говорить з Іринкою. – Твоя мама тут як господиня! Вона мною командувати не буде! Я мужик, і посуд мити не моя справа. Зранку Іринка мене зустріла вся в сльозах. Попросила поїхати жити десь інакше, бо як тільки я в них з’явилася, почались непорозуміння. – До тебе ми мирно з Русланом жили! – Ага, може твій Руслан і жив, а ти – виживала! – Я того дня взяла сумку, з якою прийшла і переїхала до подруги. Надіюсь, ремонт до Різдва завершать
Я вимушено до дочки з зятем переїхала. Руслан мені ніколи не подобався, але те, як вони живуть, заставило мене задуматися. Ми з чоловіком жили душа в душу. Пишу,
Коли про це дізналась свекруха, то їй це сильно не сподобалось. – Чоловік має висипатись, бо він на роботу ходить, а ти в декреті, ти і бав. Ну і чоловіку постійно закидувала, наприклад: “Ти не вчи її, що ти можеш їй допомагати, всі жінки через то переходили і їй ніц не станеться. Я сама тебе вибавила, та ще й господарку чималу мала. Тому твоя жінка не виняток. Вставати до дитини вночі, це її материнський обов’язок”
Чи можливо людині, яка зростала в неповній сім’ї, привити сімейні цінності і любов до дітей? Цим питанням я вже задаюсь багато років, а особливо це стало актуальним, коли
Ця ідея мамі Олега дуже сподобалась і ось вже більше пів року, вона працює у нас. Кожного місяця, першого числа, я виплачую Ніні Миронівні зарплату, яку ми з нею узгодили. Напочатку наче все було добре, я навіть бачила зацікавленість свекрухи у роботі. Щоправда, мені сильно не подобались її розмови на сімейних застіллях, коли приїжджають мої батьки. Бачте, яка вона добра, що мені так допомагає. Але ж на хвилиночку, моя свекруха за свою роботу бере кошти. То де ж ця допомога?
Зовсім нещодавно я за своєю свекрухою почала помічати дивні речі. Та чи все так насправді, як я думаю? Мені ще потрібно в цьому розібратись. За свого Олега я
Я зателефонувала чоловіку, крізь сльози все розповіла, чекаючи підтримки від своєї коханої людини, але його реакція здивувала мене: ,,Чого? Ти що! Хочеш брати таку дитину додому. Якщо ти забереш її, я з тобою розлучуся. Ясно! Мені ця дитина не потрібна!”
З Віктором ми зустрілися у кафе. Я сиділа за столиком, пила каву на обідній перерві. Він зайшов перекусити, а всі місця були зайняті, тільки за моїм столиком одне
Рано вранці, годині о дев’ятій Андрій почав мене будити. Я сонна, не зовсім розуміючи, що відбувається, подивилася на нього. Він простягав мені свій телефон: “Мама дзвонить”, – промовив він. Не зовсім розуміючи, чия це мама, я взяла телефон
З Андрієм ми познайомились на поетичному вечорі. Андрій – приємний хлопець. Ми познайомилися на одному з поетичних вечорів, організованих моїми друзями. Вірші я не пишу, прийшла швидше просто
Вчора ми мали з Глібом річницю нашого весілля. Захотілося влаштувати і собі, і рідним маленьке свято вдома, запросили найближчих. Все було добре, сиділи за столом, тости, сміх і тут мама чоловіка видала оце казна що зі своїм подарунком! Це ж треба було таке вигадати, і на голову не натягнеш! Викинути, чи їй повернути – от що робити. Свекруха все гребе по акціях і тягне додому в холодильник, це просто переходить межі. Доводиться їсти 2 кілограми тих самих чорних бананів. В неї хобі – напхати по кишенях з десяток м’ятих, шелестящих кульків і обійти з ними півміста в пошуках дешевих продуктів. А на наступну річницю весілля що це буде? Пакет з пакетами чи ящик макаронів 1998 року
Вчора ми мали з Глібом річницю нашого весілля. Захотілося влаштувати і собі, і рідним маленьке свято вдома, запросили найближчих. Все було добре, сиділи за столом, тости, сміх і
Ми “гуляли” між тими красунями близько години, мої руки, а потім і ноги, замерзли. – Богданко, люба моя, ми чекаємо, поки це ялинка ще чуть-чуть підросте? – спитав я, але моя фішка не спрацювала. Богданка розлютилася і почала розповідати мені щось, про поганий смак і що я до такого віку так і не навчився обирати ялинку. Вже який день ми не розмовляємо.  Такої кризи в нас не було навіть тоді, коли я зв’язався з молоденькою колегою 
В моєму шлюбі сталася криза. Я розумію, що іноді таке може трапитися. Але мені шкода, що це сталося саме перед Різдвом. І цього року ми ним не дуже
Мама все життя провела на заробітках в Італії. Починаючи від першого дзвоника і закінчуючи випускним, поруч завжди були бабуся та дідусь. І ось тепер, коли в мене своя сім’я, своє життя, ця жінка мені телефонує і проситься жити в мене. Вона занедужала і хоче лікуватися в Україні. В селі, де жили бабуся з дідусем, вона жити не хоче, а на своє житло мама так там і не заробила
Мама все життя провела на заробітках в Італії. Починаючи від першого дзвоника і закінчуючи випускним, поруч завжди були бабуся та дідусь. І ось тепер, коли в мене своя
Коли з життя пішов мій чоловік, зять вже був на заробітках. Тому так і вийшло, що прийшлось Дмитру забезпечувати не лише сім’ю, де дружина і троє дітей, а й тещу. Але одного разу він попередив, що переводиться на іншу роботу, і частенько навідуватись до нас не зможе. Дмитра я люблю, як рідного сина, тому те, що втнула моя Наталка, не поміщається в голові. Я вже для себе вирішила. Якщо Дмитро повернеться, то я його і в себе прийняти зможу
Коли з життя пішов мій чоловік, зять вже був на заробітках. Тому так і вийшло, що прийшлось Дмитру забезпечувати не лише сім’ю, де дружина і троє дітей, а
Син жив з сім’єю в Німеччині, про нас з чоловіком не часто згадував. Ось ми й пішли на поводу у дочки і переписали свою квартиру на неї. Як-не-як, а Уляна буде біля нас до останнього. Інколи дочка нам одяг з секонду підкидала, а інколи і тисячку на іменини. Та недавно я попросила Уляну в аптеку сходити, бо пенсії не вистачає. А у відповідь почула: “А ти український аналог купи, і помістишся”. Як тепер сину в очі дивитися? З Катею вони розбіглися, і Орест повернувся, щоб Батьківщину захищати
Відколи наш син з дружиною і дітьми переїхав жити до Німеччини, ми залишилися зі Степаном в квартирі одні. До переїзду з нами жила невістка з дітьми. Тоді був

You cannot copy content of this page