життєві історії
Я приїхала на Різдво до мами в село, тут живе і моя молодша на чотири роки сестра Юля. Вона не сподівалася, що я після гостини знову прийду до
Дружина моя категорично не хотіла працювати, адже її призначення – берегти наш домашній затишок, народжувати й виховувати наших дітей. Так сказала мені Наталочка ще перед весіллям. Я прийняв
Моя невістка, ну геть розгнилилася, замість того, щоб навести лад у хаті до свят, вона поїхала в перукарню наводити красу. Моє життя було нелегким з самого початку. Зі
Сьогодні на літургії в церкві мала одну неприємну ситуацію, через яку почала задумуватись, чи ті люди справді прийшли до Бога… Сама я родом із маленького села що на
Мені за 50, і я мушу починати своє життя з чистого білесенького аркушу. У буквальному сенсі. Діти, яких я народила і яких росла й виховувала, чоловік, фінансовий достаток
Коли я виходила заміж за Олега, то я думала, що в нас велике кохання і справжні почуття. Жити ми пішли окремо на квартиру, яка дісталась Олегу від бабусі.
Батьки полинули на небеса одне за одним. Лишилася квартира. І ось настав час обговорити з братом долю батьківської квартири. Тараса, мого старшого на 9 років брата батьки завжди
В Італії я жила й працювала як у Бога за пазухою. Але через стан мами я мала вимушено повертатися в Україну, в свої Бровари, моє рідне місто під
Ці слова свекрухи, що я вже стара для заміжжя, не йдуть в мене з голови. Я старша за її сина, це правда. Коли подзвонила сусідка зі скорботною звісткою,
Вищої освіти я так і не здобула, тому в Україні я ким тільки не працювала свого часу: касиркою, прибиральницею, продавщицею на ринку, навіть гардеробницею в театрі. У моїй