fbpx
Головна

життєві історії

Я вже літня жінка, мені 74 роки і життя, можна сказати, по заду. Коли мій єдиний онук ще навчався в школі, на свій день народження він отримав від мене квартиру. Як я тепер шкодую про той вчинок, ви навіть не уявляєте. Сашко вже третій рік просить мати з’їхати з його помешкання, просить мене допомогти виселити її. Коли настав час, невістка не хоче з’їжджати ще й чоловіка свого нового привела в цю квартиру! Нахабство так і пре. Христина має свою квартиру, де вона і прописана. Але це її не влаштовує
життєві історії 0
Я вже літня жінка, мені 74 роки і життя, можна сказати, по заду. Коли мій єдиний онук ще навчався в школі, на свій день народження він отримав від мене
В мене, на відміну від Петра, і трикімнатна квартира, і дача і автівка шикарна. В нього ж – старенький Ланос. Тому я й не хочу до РАЦСу йти. Мені вже не тридцять і не сорок, скоро внуки підуть. Я люблю цього чоловіка, та не готова на старості літ по судах свого добиватися. Але Петро не здається, про що я дізналася, коли випадково почула його розмову з сином
життєві історії 0
В мене, на відміну від Петра, і трикімнатна квартира, і дача і автівка шикарна. В нього ж – старенький Ланос. Тому я й не хочу до РАЦСу йти.
Я вже два роки мешкаю у Варшаві. Але це вимушена міра, бо сюди переїхала моя фірма. А в Києві я мою квартиру, яку купила сама, хоч мені лише 28 років. Я три роки тому придбала цю квартиру і сплачую іпотеку, мені ніхто не допомагав у цьому. За той рік, що я в ній прожила, я створила там місце мого релаксу, мій затишний світ. Стільки сил було вкладено й коштів! Я категорично не хочу її віддавати в оренду, бо мені кепсько від однієї думки, щоб там хтось чужий чужий жив, спав на моєму дивані, користувався моїми меблями і сантехнікою. Все, після такого я там жити не зможу. Тому я вирішила просто продовжувати вносити платежі й іноді приїжджати і жити там у відпустці, навіть у великі вихідні. І ось щодня мені дзвонить останні тиждень мама. У сестри третя дитина на підході, на оренді вони геть вже змучилися і просто зобов’язана їх пустити у свою новеньку двушку. Інакше я не дочка і знати мене з рідних ніхто не хоче. А ще треба сестрі 10 тисяч гривень на місяць виділяти. Подарувати їм її, а собі збирати на іншу?
життєві історії 0
Я вже два роки мешкаю у Варшаві. Але це вимушена міра, бо сюди переїхала моя фірма. А в Києві я мою квартиру, яку купила сама, хоч мені лише
Я вже не знаю, як мені стелитися і прогинатися перед Катериною Богданівною, мамою мого чоловіка, аби вона в мені людину і гідну особистість побачила й почала поважати!  Наготую на Різдво найулюбленіших її страв, нехай і три дні доведеться біля плити провести! Може, хоч це оцінить! Сама я з дитбудинку, рідні не маю і ось вже чотири роки роблю все, аби свекруха стала мені за матір
життєві історії 0
Побралися ми з Данилом чотири роки тому, у нас підростає 2-річна донечка Софійка. Між нами є кохання, і взаємо розуміння, але я все рівно не можу сказати, що
Взяла я продуктів з села, купила невеличкі подаруночки і поїхала до похресника. І ви знаєте, що я дізналася? Виявляється, Антон рідній мамі платить орендну плату за квартиру і це окрім комунальних. Я вважаю, що це геть не красиво з боку Оксани. Сестра має гроші, бо досі торгує на базарі і їй рука підіймається, щоб з сина ту десятку брати? Оксана завжди приїжджає в село на Різдво, тому я вже знаю, що буду про цю квартиру з нею говорити
життєві історії 0
Моя сестра завжди була “торгашкою”, але щоб з рідним і єдиним сином таке вчинити, ну це вже занадто я вважаю. Ще в молодості Оксана могла продати чи обміняти
З торбою італійських подарунків я летіла на весілля до старшої донечки. Я з нетерпінням чекала, коли зможу обійняти рідних. Та реальність перевернула життя з ніг на голову. Ліля мене навіть не зустріла, бо була на манікюрі, а вдома на мене чекала стороння жінка, яку привів Зеник, вона вже там обжилась і вважає себе господинею. Молодша ж вже давно живе у хлопця, тому не бачить нічого поганого, якщо буде там і наряджатись на свято. На тих декілька днів я поїхала до сестри
життєві історії 0
Ніколи і подумати не могла, що пробувши дванадцять років за кордоном на заробітках, стану геть чужою для своїх рідних. Проживали ми з сім’єю в маленькому селищі на Черкащині.
Дуже хочу в своє селище біля Маріуполя. Зараз живу з дітьми під Києвом, їм дали півтора року тому хороше безкоштовне житло в новобудові, адже у них троє дітей. квартира велика, у кожного своя кімната, навіть у мене. Але мені не затишно. Я не дома. Ніхто мене не розуміє, адже діти й онуки поруч, вільна Україна навкруг. Але я хочу додому, мій дім цілий. Там мій песик і кицька, коза і кури. І речі. Ви не уявляєте, як багато значать речі. Там чоловік у дворі лежить. На Новий рік вже буду вдома
життєві історії 0
Моя вся родина і мої предки – з приазовських греків. Я народилася і прожила все життя в селищі, недалеко від Маріуполя. Там вийшла заміж, народила двох дітей. Дочка
Після повномасштабного вторгнення ми з чоловіком, облишивши маленький бізнес, переїхали з Харківщини в Київ. Я давно про це  мріяла, але, то кажуть, не було б щастя – нещастя помогло. А в столиці мій благовірний два роки провалявся на дивані – не знаходилася йому бажана, бачте, робота. Готував він, на одній сковороді просто змішуючи усе, що завалялося в холодильнику, і чекаючи, що з цього вийде. Гладити одяг я від нього і не вимагала, але він примудрявся його навіть вивішувати неправильно після прання. Тоді я все вирішила розповісти мамі. Його мамі, моїй свекрусі
життєві історії 0
Після повномасштабного вторгнення ми з чоловіком, облишивши маленький бізнес, переїхали з Харківщини в Київ. Я давно про це  мріяла, але, то кажуть, не було б щастя – нещастя
Мене аж тіпає, хоча пару днів минуло! Слів просто нема! Оце мама називається! Я вам зараз таке розповім – на голову не налазить. Пішла кілька днів тому, отримавши пенсію, в супермаркет недалеко від дому, трохи запасів на свята зробити.  І в мене очі з орбіт мало не вистрибнули – побачила, як двоє моїх онуків сидять на підлозі у проході між стелажами і жують кукурудзяні, яке самі відкрили, а невістка моя дорога ходить з кошиком між вітрин і склада покупки. Срам просто. «Настю, дорогенька, може ти не помітила, але твої дітки сидять на холодній підлозі.» – чітко сказала я
життєві історії 0
Оце дожилася, бачила-бачила, але такого ще не бачила! Днями зі мною сталася історія, від якої Мене аж тіпає, хоча пару днів минуло! Слів просто нема! Оце мама називається!
Чоловік поступово в’янув, поки одного дня зовсім не покинув цей світ. Увечері заснув, а вранці не прокинувся. Я була спустошена нашим нездійсненим планом. Ми все життя важко працювали. Чоловік побудував наш будинок своїми руками. Ми не їздили на відпочинки, тому що на це не вистачало грошей, а дітям хотілося дати освіту, гуртки, хороше, якісне харчування. Я сумувала, але лише до того часу, поки в гості з онучкою не зайшла невістка
життєві історії 0
Я чекала пенсії, тиші та спокою з чоловіком. Я сподівалася, що ми нарешті почнемо насолоджуватися один одним і проведемо разом спокійну кінцівку життя. Але недуга перешкодила нашим  планам

You cannot copy content of this page