fbpx
життєві історії
Чесно кажучи, після цьoго мені вечеряти з нею перехотілось. Але діватися було нікуди. У ресторані Ірина замовила все найдорожче. Я взяв тільки чашку кави. Апетит пропав

Мені дуже подобалася колега по роботі. Коли я прийшов, Ірина вже займала високу посаду, і я старався з усіх сил, щоб піднятися до неї по кар’єрних сходах. Вийшло! У той же вечір я запросив її на вечерю. Ірина відмовилася, сказала, що зайнята, але додала мене в друзі в соцмережі. Посміхнулася і сказала:

– Якщо буде бажання, можеш ще раз мене запитати. Можливо, тоді у мене буде вільний вечір. За матеріалами

Ми почали листуватися. Ірина виявилася відмінним співрозмовником. Вона була в курсі всіх новин, цікавилася мистецтвом, вміла жартувати так, що я сміявся на всю квартиру. Захоплення почало повільно переростати в глuбокі почуття. Коли Ірина нарешті погодилася зі мною повечеряти, я вже відчував, що готовий запропонувати їй що завгодно, навіть руку і сеpце.

Того вечора я заїхав за нею. Ірина вийшла до мене в чорній сукні з неймовірними локонами. В руках Ірина тримала червону троянду без стебла. Коли я простягнув їй букет квітів, який купив для неї, вона дала мені троянду.

– Бачиш, ми вгадали.

Так, звичайно, ж я теж купив їй червоні троянди.

Її квітку я поклав в кишеню піджака. Було в цьому щось цікаве. Ніколи раніше жінки не дарували мені квіти.

Ми під’їхали до ресторану. І раптом до мене підійшов хлопчик-бродяжка.

– Дядьку, дайте, будь ласка, скільки не шкода. Я їсти хочу.

Я витягнув з кишені гаманець і дав йому кілька сотень.

– Це ж так багато, – округлилися очі хлопчини. – Ви впевнені?

– Бери-бери.

Коли я повернувся до Ірини, на її обличчі був вираз крайнього невдоволення.

– Що таке? – запитав я.

– Навіщо ти даєш гроші всяким? У нього є мама і тато. Нехай своє чадо і годують.

Чесно кажучи, після цього мені вечеряти з нею перехотілось. Але діватися було нікуди. У ресторані Ірина замовила все найдорожче. Я взяв тільки чашку кави. Апетит пропав.

– Чому ти не їси? Боїшся, що грошей не вистачить? – посміхнулася Ірина. – Я позичу, якщо що. Заробляю нормально.

Читайте також:МОЛИТВА ЗА ЗДOРОВ’Я ХВOРИХ ДІТОЧОК, ЯКA ВОЛOДІЄ НEЙМOВІРНОЮ СИЛOЮ

Коли нам принесли рахунок, я заплатив за свою чашку кави і посунув рахунок до Ірини.

Вона здивовано підняла брови:

– Ти пропонуєш мені самій платити?

– Ну ти ж добре заробляєш, – сказав я.

Ірина не сперечалася. Заплатила і пішла.

Чесно кажучи, мені було дуже не по собі. І шкода, що з Ірою так вийшло. Точніше, не вийшло.

Звичайно, з тих пір ми кожен день бачимося з Іриною. Але я бачу, що і мені, і їй ці зустрічі однаково не до душі.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Related Post