fbpx
Суспільство
Чоловік: «Що, прибігла все-таки? Права була мама. Давай, проси вибачення»

Посварилася з чоловіком півтора роки тому. А все через імені дитини. Сім’я чоловіка, в особі самого чоловіка і його матінки, наполягала на імені Ізольда. Ізольда Іванівна, як Вам? Як на мене — маячня повна. Про що я негайно і повідомила чоловіка.

За що була нещадно вилаяна:

— Мій син має такі ж права на мою внучку, як і ти! Він буде її годувати, поїти, одягати, а значить ім’я вибирає Ванечка! У тебе взагалі права голосу немає, утриманка погана! Тільки й знаєш, як би зручніше сина мого обдурити! — надривалася свекруха.

— Рита, послухай мене. Мама все життя мріяла назвати дочку Ізольдою. І ти не можеш тільки зі свого почуття протиріччя перешкодити мамі здійснити її мрію! — говорив чоловік.

— А давай назвемо! А сина потім Тристаном! Ти це хотів почути? Дудки! А що ж твоя мати свою дочку Настею назвала? Адже вона все життя мріяла про Ізольду! Здійснила б свою мрію за рахунок своєї дочки. Чому моя повинна страждати? — заперечувала я, збираючи речі.

— Ні копійки від нас не побачиш, якщо внучка Машею буде! Жодної монеточки тобі не бачити, як вух своїх! — пригрозила мені мати чоловіка.

— Можете їх засунути собі куди-небудь. Наприклад, в ніс. Я і без вас проживу! — я грюкнула дверима нашої з чоловіком знімною квартири.

Пoлoги пройшли добре, і у мене з’явилося щастя: 52 сантиметри зросту і 3660 ваги. Ні тата, ні бабусі з його боку, моя Машенька була не потрібна. Декретних нам вистачало, але я принципово подала на чоловіка на аліменти. Він, якщо що, теж в процесі участь брав, нехай свою частку відповідальності теж несе.

Жили ми з Марусею у моєї мами. Свекруха подзвонила мені один раз, після пoлoгів. Ні доброго дня, ні як справи. Одне питання:

— Ти ще не передумала?

Читайте також: ЛЮБОВНІ ПРИГОДИ МОЄЇ СВЕКРУХИ

І, почувши «ні», вона кинула трубку. На розлучення я не подавала. Спочатку сподівалася на те, що чоловік схаменеться. Потім на те, що мати передумає. А потім, з народженням Марусі, зовсім не до розлучення стало.

Я, чесно скажу, насолоджувалася життям. Ніхто мене не повчав, не ставив мені в приклад свою ідеальну матір і не розкидав горезвісні брудні шкарпетки по квартирі. Моя мама до мене лізла в одному випадку: повозитися з онукою.

Коли Марусі було півроку, подружки витягли мене покататися на теплоході. Я не хотіла йти, але мама мало не силоміць мене відправила:

— Йди відпочинь. Ти — молода красива дівчина. А може, знайдеш кого-небудь!

— Мама! Я заміжня. Навіщо мені когось шукати? — посміхнулася я.

— Іди-йди, провітритись. Тобі треба.

Її слова влетіли в вухо кому треба. Я дійсно познайомилася на теплоході з молодим чоловіком, Віктором. Він вдівець, у нього семирічний син, Тимко. Ми весь вечір проговорили. Було відчуття, що знайомі ми не кілька годин, а все життя. Ми обмінялися номерами і розпрощалися.

Щоденні листування, прогулянки з дітьми, походи в ресторан. Про чоловіка я і не згадувала. На той момент я не бачила його вже більше року. Через півроку знайомства Віктор запропонував нам з Машею переїхати до нього. І ось тоді-то я згадала про чоловіка.

— Привіт, Ваня. Нам треба зустрітися, — я подзвонила чоловіку і призначила час і місце.

Він прийшов задоволений, як кіт, обівшись вершків:

— Що, прибігла все-таки? Права була мама! Давай, проси вибачення. І підемо перейменуємо Ізольду і ти мене з нею нарешті познайомиш.

— Я прийшла обговорити розлучення. Куди підемо розлучатися: в суд або в ЗАГС? — я подивилася на чоловіка зовсім іншим поглядом: слизький, з нахабною посмішкою, точ-в-точ як у свекрухи, оченята бігають. І що я в ньому знайшла? Ще й причіпки його матері терпіла.

— Яке розлучення? Ти з глузду з’їхала? Мужика завела, так? Ах ти! Права була мама на рахунок тебе, а я, дурень, її не послухався! Всі ви однакові! — завівся чоловік.

— Зрозуміло: розлучатися будемо через суд. Всього найкращого. Мамі привіт, — я встала і пішла геть від того поганого життя.

Увечері мені подзвонила мати поки ще чоловіка, і спробувала обгадити мене з ніг до голови. За її словами, я і 10 років повинна була вірно чекати, поки чоловік не зволить про мене згадати. Я і невдячна, і жадібна і так далі за списком. Я не стала її слухати і кинула трубку.

Я поклала телефон на стіл, забрала заснулу Марусю з рук Віктора і переклала її в ліжечко. В цю ж хвилину з коридору виглянула хитра мордочка Тимка:

— Тітка Рита, а млинці будуть? Просто вони такі смачні, що мій живіт більше нічогісінько їсти не хоче!

Ми з Вітею розсміялися, він взяв мене на руки і поніс на кухню. Ось воно щастя.

Джерело.

Related Post

facebook