Святом Петра і Павла закінчується Петрівка — піст, що тривав упродовж кількох тижнів. Свято Петра і Павла посідає важливе місце, оскільки святий Петро вважається першим серед апостолів, їхнім пастирем.
Петро був одним з учнів Спасителя, але спочатку носив ім’я Симон. Його батько був простим рибалкою, і Петро займався аналогічним промислом. Саме Ісус, покликавши Петра в учні, нарік його Петром, і це ім’я в перекладі означає “камінь”.
Петро був покликаний разом зі своїм братом Андрієм. Він був свідком багатьох подій, які відбувалися в житті Ісуса. Його вважають першим папою Римським і засновником християнської церкви.
12 липня вшановується також пам’ять святого Павла. Він не входив в число 12 апостолів і прийшов до віри вже після вознесіння Христа на небо, так і не зустрівшись з ним. Павло увірував в Бога і став проповідувати християнську віру. Саме його послання складають більшу частину змісту всього Нового завіту.
Святом Петра закінчується Петрівка — піст, що тривав упродовж кількох тижнів. Цього посту дотримувалися не так суворо, як Великого посту і Пилипівки. Запаси борошна і круп добігали кінця, а до нового врожаю було ще далеко.
Говорили: “Петрівка — на хліб катівка”. Тому під час косовиці й початку жнив сили підтримували скоромними стравами, особливо в найтяжчі робочі дні. Щоправда, до раціону вводили багато свіжої зелені, молодої городини, картоплі й грибів. Варили зелений борщ, робили холодник (холодний борщ), голубці в молодому буряковому листі.
Гуцули вважали добрим знаком, коги свято Петра припадало на середу, — тоді слід було чекати гарного року. Від цієї прикмети виникла приказка: “Не усе в середу Петра, а є в інчу днину”.
Свято Петра дуже шановане серед українців. Це середина літа. До цього дня білили і ошатно вбирали хати, образи прикрашали свіжими рушниками, підмазували долівку, білили та розмальовували піч.
До церкви йшли у святковому одязі, дівчата плели, вінки з волошок і маків Петро й Павло вважалися покровителями скотарів, тому до свята для пастушків обов’язково пекли мандрики (мандриґи) із сиру.
На Петра обов’язково пекли сирні мандрики. У різних регіонах вони мали різні варіанти, але основною формою цього печива були пампушки з пшеничного борошна, сиру, яєць, масла.
Після Петра вже переставала кувати зозуля, тому говорили: “Зозуля мандрикою вдавилася”. За легендою, вона була покарана. Колись їй вдалося вкрасти мандрику у святих, і печиво не принесло їй користі. Тепер після Петра зозуля мовчить.
Почути кування зозулі після Петра вважалося лихим знаком, тому говорили: “Нехай зозуля кує до Петра, а на Петра ми її мандрикою вдавимо”.
Читайте також: СПОВІДЬ.«НЕ ХОЧУ БУТИ СИРОТОЮ!»
Мандриками розговлялися після повернення з церкви, роздавали їх дітям, які відвідували цього дня всіх родичів і сусідів. Вірили, що з’їдена на Петра мандрика рятуватиме людину від лихоманки протягом року.
Пастухи до свята зберігали незайману ділянку луки чи лісу, де залишалася особливо соковита трава. Коли на Петра корови, кози й вівці добре напасалися на паші, то це мало віщувати всіляке добро. Бички мали б гарно набирати вагу, корови, кози й вівці давати багато молока, і взагалі худоба після цього повинна була добре плодитися. Часто пастушки, зібравши ранком мандрики та інші харчі й вигнавши скотину на пасовисько, в обід влаштовували бенкет: розкладали багаття, смажили сало, діставали огірки, часник, хліб і їли все це, закусуючи мандриками.
Народні прикмети на 12 липня
Іде на Петра дощ – буде й мокрий сінокіс.
Два рази протягом дня дощ пішов – прикмета того, що буде багатий урожай.
Зозуля кує після Петрового дня – літо буде довгим, і зима настане нескоро.
Листя з дерев починають опадати 12 липня – скоро осінь настане.
Соловей після Петра ще кілька днів співає – зима почнеться після Покрови.
