fbpx

Дитина вчепилася в сухеньку стареньку і кричала: “Бабуся, не давай мене!”

Женька зі своєю дружиною Уляною ніколи мирно не жили. Правда, дитину все-таки нажили. Ну, це справа нехитра. Дружина, звичайно, була чоловікові не рівня.

Він з інтелігентної родини, освічена, з вищою освітою і вона, яка закінчила профтехучилище, дівчина. Але тоді, в молодості, кохання, а скоріше приcтpacть, стерла всі несхожості між ними. Напевно, даремно.

А сьогодні вони розлучалися. І жаль від того, що відбувається було тільки у Женьки. І то тому, що їх син залишався з Уляною. А вона, судячи з її настрою, навряд чи буде часто давати йому бачитися з Кирилкою.

І дійсно, дружина відразу ж поїхала до матері в іншу область. Йому адреси, звичайно ж, не залишила. Чи не вважала за потрібне напевно. І потекли для чоловіка сірі дні. Сумно якось було на душі. Звик він з роботи поспішати додому туди, де його чекали.

Минуло півроку. За цей час Женька нічого не чув ні про колишню дружину, ні про сина. Тому він був дуже здивований раптового пізнього дзвінку. Дзвонила якась жінка.

Трохи вникнувши в суть того, що чує, Женька нарешті зрозумів, що йому телефонують з органів опіки.

Читайте також: ОДРУЖИВСЯ Я В 22 РОКИ, ВЗЯВ ТАК БИ МОВИТИ КОМПЛЕКТОМ, ВІДРАЗУ ПРИДБАВ ДРУЖИНУ І ДОЧКУ

Байдужий жіночий голос повідав йому, що його колишня дружина раптово пoмepлa і йому потрібно буде приїхати і забрати сина. Приїхавши на місце, чоловік зрозумів, що його сина в опіці немає.

Виявляється, в Уляни мати відійшла вже давно, і тому жінка скинула сина на руки старенької бабусі. А сама пустилася в усі тяжкі. Підсумком стала її від передозування алкоголем. Перепила, якщо по-російськи сказати.

І тепер Кирюшу належало виростити батькові. Чому він був невимовно радий, але для початку їм потрібно було забрати хлопчика у бабусі (прабабусі, якщо бути точніше). Але дитина, хоч і радісний від того, що побачив батька, намертво вчепився в сухеньку старушку і кричав: “Бабуся, не давай мене!”

У чоловіка стислося серце від цієї гнітючої картини. Стара жінка нічого не говорила, але правнука, цілком ймовірно, відпускати теж не хотіла.

Чоловік не зважився діяти нахрапом, йому потрібно було все це обміркувати. Він вийшов на ганок і довго курив, думаючи, що робити.

Думки плуталися, в голову нічого не лізло. Коли він повернувся в будинок, то наплакав Кирилко, спав, поклавши голову на коліна бабусі. Та ласкаво гладила його по голові і тихенько щось наспівувала.

Женька вирішив залишити рішення проблеми до ранку і переночувати. Недарма кажуть – ранок вечора мудріший. А на ранок він велів бабці збирати речі. І свої і хлопчика.

Вирішив, що перший час бабуся поживе з ними, а там, поступово, хлопчик знову причепиться до батька і бабуся відійде на другий план. А там незамітно і поїде.

Але все пішло не за планом. Женька і сам не зрозумів, як сильніше сина прив’язався до цієї доброї, повної нерозтраченої ласки, жінки.

До її оладки вранці, до цікавих байкам з життя, до її ніжним рукам, якими вона укутував і його і Кирилка, коли вони спали. Ну не зміг він відмовитися від неї, не зміг.

Це було б злочином, як по відношенню до сина, так і по відношенню до самого себе.

Джерело.

You cannot copy content of this page