fbpx
Breaking News
Неймовірно смачно! Без цієї страви з гарбуза наша родина не уявляє осені. Просто, корисно, легко і всім до вподоби! Готувала бабуся, мама, а тепер – і я. Просто, з фаршем, курятиною або грибами
Цю дивовижну притчу мені одного разу розповіла моя бабуся. І я, напевно, ніколи не перестану дивуватися мудрості і глибокому змісту, які закладені в цих словах
На столі задзвонив телефон. Подарунок дочки. Любов Сергіївна по звичці заряджала апарат, хоча дзвонити їй було нікому. Ось уже рік як мовчав, а тут раптом задзвонив. Номер якийсь невідомий. Вона притиснула руку до гpyдей і сіла на диван. Щось там, в гpyдях защеміло від почутого
Михайлик сором’язливо посміхався і ховав мокрі від сліз очі. Він ще не знав, що на його новий прoтез збирали гроші всією школою. Не знав, що хлопці організували справжній благодійний концерт, поки він був на опeрaції в місті
«Не зможу» – думала я, очікуючи у темряві своєї черги долучитися до гри. Адже чула, що не всім з однокласників вдається вгадати ту, руку, що рідна. Не вдасться, здавалося мені, зрозуміти, чим же таким особливим відрізняється мамина рука…
Мандри
Із Заходу на Схід пішки: неймовірна подорож двох українців

Двоє українських відчайдухів Юрій Онисько та Іван Регліс які планують пішки здолати понад 2 тисячі кілометрів.

Замість спортивного одягу – лляні вишиванки і солом’яні капелюхи. Замість масивних наплічників – невеличкі полотняні сумки, де поміщаються камера, мобільний телефон і паспорт. А замість зручного трекінгового взуття – нічого. 2 тисячі 80 кілометрів хлопці пройдуть пішки. Поїздом цей шлях займає 27 годин. Свою мандрівку так і назвали – “просто босо”. І ще один не менш важливий пункт – грошей вони також не беруть.

Все почалось на початку липня. Хлопці автостопом доїхали до Ужгорода. На кожен день виділили собі по 20 -25 кілометрів, хоча реально долають в середньому по 15. Зате вже є особистий рекорд – 32 кілометри. Вже за декілька днів шкіра вкрилась мозолями, які друзі навчились обробляти дідівськими методом: голкою і ниткою. На забобонний 13 день шкіра просто стерлась.

Триматися мети допомагають прості люди, які приймають мандрівників до столу або ж на ночівлю. Це може бути і хлів з сіном, і лікарня, і розкішна квартира. Дуже сподіваються, що бодай в одному місті їх прийме до себе міський чи сільський голова. Наразі охочих не траплялось.

Часом допомога приходить звідки її чекаєш найменше. Закарпатські цигани взялись випрошувати гроші, але побачивши, що хлопців навіть взуття немає, настільки перейнялись, що принесли обом печеня.

Дійшовши до столиці Галичини, українці здолали лише 15 відсотків маршруту. Надалі темп не збавлятимуть, бо як самі жартома кажуть: “зима вже близько, а до Харкова далеко”.

За попередніми оцінками до фінішу вони прийдуть наприкінці жовтня.

Читайте також:У ЛЬВІВСЬКОМУ ВІЙСЬКОВОМУ ШПИТАЛІ ВПЕРШЕ ВІДГУЛЯЛИ ВЕСІЛЛЯ

 

boso

Джерело.

Related Post