fbpx

Коли Господь створив людину, то спитав її: “Скільки дати тобі життя?”. І людина смиренно відповіла: “Скільки Твоїй волі завгодно”. “Добре, – сказав Господь, – будеш жити 20 років”. Людина заплакала: “Чому так мало життя Ти дав мені?”… Все наше життя  – в цій одній мудрій притчі.

Життя людини

Коли Господь створив людину. то спитав її:

– Скільки дати тобі життя?

І людина смиренно відповіла:

– Скільки Твоїй волі завгодно.

– Добре, – сказав Господь, – будеш жити 20 років.

Людина заплакала:

– Чому так мало життя Ти дав мені?

Підійшов осел, і сказав йому Господь:

– Тобі я даю 40 років. 20 років працюй і допомагай людині, а 20 відпочивай.

Заблагав осел:

– Важко мені буде. Скороти моє життя.

– Дай мені ці роки, – попросила людина.

Господь віддав людині віслюкові роки.

Підійшла до Господа собака.

– Живи 40 років. 20 років будеш слугувати людині, а 20 відпочивати.

Заблагала собака:

– Скороти, Господи.

Людина попрохала дати їй і ці роки.

Припленталась мавпа.

– Живи 40 років, – сказав їй Господь.

Заплакала мавпа:

– Скороти Ти моє життя!

Господь і її зайві роки віддав людині.

Прожив чоловік свої 20 років весело, яскраво. Все його радувало.

Оженився він. Настали віслюкові роки. став тягнути він ярмо важкого і сумного життя.

За ослиними роками настали собачі. Діти людини підросли, стали тягти з дому роками накопичене добро. Чоловік почав бурчати, всім став невдоволений.

Прийшли і мавпячі роки. Старий став чоловік. Ходить він до своїх дітей, онуків доглядає, кривляється, щоб діток позабавляти, сам на мавпу став схожий…

Так і проходить все людське життя.

“Велика книга притч”

 

 

You cannot copy content of this page