– Галина Олексіївна, що вам треба? Тільки сьома година ранку, що ви хотіли? – невдоволено спросоння зустріла я на порозі свою свекруху суботнім ранком. За матеріалами
– Як що? Я до вас через півміста на таксі їхала спеціально, щоб повідомити дещо термінове.
– Ну що ще? А подзвонити пізніше ніяк не можна було? Зараз і Андрій теж прокинеться, – продовжувала я.
Але свекруха навіть і не думала йти, мало того, з собою вона не зрозуміти для чого привезла велику валізу, з якої ще стирчали великі картаті сумки.
– А це що у вас? Навіщо вам валіза? Що відбувається я не розумію, ви мовчати приїхали? – я стала закривати двері, але свекруха поставила свою ногу.
Свекруха моя – Галина Олексіївна була упертою жінкою, якщо їй і щось треба було, то вона зробить це взагалі за будь-яку ціну.
Ось і зараз така ж картина сталася. Треба сказати що з нею у нас ніколи не було хороших відносин. Та куди там, у нас не те що хороших, у нас їх взагалі ніяких не було.
А вся справа в тому, що Галина Олексіївна була категорично проти наших відносин з її сином, виступала вона активно проти і навіть на нашому весіллі, що мене, та й усіх інших гостей дуже здивувало.
А ось коли мої батьки нам на весіллі подарували з Андрієм однокімнатну квартиру, то все… свекруха просто не знала як показати все своє невдоволення:
– Та що ви робите? Розбалуєте дітей, так не можна. Нехай самі дізнаються як гроші заробляються. Ніякої їм квартири, самі нехай заробляють, а то звикнуть на батьківській шиї сидіти і що далі? – говорила вона, а гості все оберталися і поглядали на неї.
І ось одного разу вона мабуть знайшла застосування для нашої квартири. У той самий суботній ранок вона природно прийшла не просто так. Навіть подбала і сумки нам принесла.
Я розбудила Андрія і сказала, що у його мами є розмова. Він знехотя встав і пішов з’ясовувати в чому ж справа.
– Мам, ну що ти постійно до нас то рано то пізно? Можеш як небудь посередині? – поцікавився Андрій.
– Так, мати сама знає що і коли. Ще спасибі скажете що так рано прийшла, – знехотя говорила вона.
– Що трапилося, давай говори, через що я в свій вихідний о шостій ранку прокинувся.
– Загалом добре, щоб ввечері вас вже не було в квартирі, я сюди свого брата, а ви як-небудь на орендовану давайте – гордо сказала свекруха.
– Я не зрозумів, я все ще сплю або що? – посміявся Андрій.
– Ось вам сумки привезла, так що речі свої збирайте в них, брат приїхав з села на заробітки, йому жити ніде.
– Дуже добре, я за дядька дуже радий. Тільки ми тут до чого? – невдоволено сказав Андрій.
– Як до чого? Це ж родич твій, а рідні треба допомагати. Тим більше ви ще молоді, ще встигнете на нову собі заробити – протараторила свекруха.
– Мам, я не зрозумів, ти серйозно зараз чи як?
– Звичайно, а ти що думав?
– Квартира і так Даші належить, чи ти не пам’ятаєш звідки вона у нас, тебе це не бентежить? – сказав чоловік.
– Ну ви ж сім’я .. Так що давайте .. ось сумки, а ввечері я з Валерою прийду, ключі до речі мені одні залиште – простягнула руку свекруха.
Андрій подивився на мене, посміявся .. Я підійшла, взяла сумки і винесла їх в коридор, свекруха відразу ж невдоволено почала обурюватися, мовляв що я роблю взагалі?
Після чого вона вийшла за ними в під’їзд, а Андрій технічно закрив вхідні двері, після цього ми повернулись спати. Правда заснули десь через годину, так як свекруха довго ще стукала, але нічого.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
