Максима я знаю давно. Коли ми переїхали на нову квартиру, йому було ще 3 роки. Моєму синові Дімці – 5 років.
Різниця у віці невелика, тому хлопчаки швидко подружилися. Максим жив над нами поверхом вище. Жив він з мамою, татом і старенькою бабусею.
Дитинство пролетіло швидко, хлопчаки подорослішали. На той час батьки Макса розійшлися через пияцтво матері. Бабуся пoмepла. Суд залишив дитину батькові. Адже ось як буває в житті, коли п’є батько – це півгоря, а от мати – це справжня трагедія для сім’ї.
Іван, батько Макса, був турботливим і хорошим батьком, але видно десь прогледів сина, а може гени дали про себе знати. Одним словом, Максим став випивати.
Часто приводили його додому в неосудному стані. І я, і син частенько розмовляли і вселяли йому про шкоду алкоголю. На якийсь час він заспокоювався, а потім знову починалися запої.
Іван намагався лікувати сина, але марно. Ми дуже зраділи, коли Максим зійшовся з дівчиною і пішов до неї жити. У неї була своя окрема квартира.
Ми молили Бога, щоб у них все вийшло. Адже повно випадків, коли хлопець створює сім’ю, не залишається часу на такі дурниці.
Спочатку було все добре. Нapoдилася донька Віка. Красуня – вся в тата. Але потім я стала помічати, що Макс все частіше і частіше став жити у батька, то на тиждень прийде, а то і на дві.
Читайте також: – Чесно кажучи, я дуже хотіла, щоб вони вже розлучилися нарешті. Щоб син зустрів де-не будь нормальну, спокійну дівчину
Ось тут починалися п’янки, гулянки. Дружина просто виганяла його до батька, коли у того починалися запої.
І тут трапилося нещастя, коли доньці тільки виповнилося два рочки, пoмepла дружина. Максим переїхав з дочкою до батька. І ось тут почалося.
П’янки, скандали, плач дитини. Іван як міг боровся за сина, але ні благання, ні погрози не допомагали. Батько був на пенсії, але все одно працював, треба ж внучку піднімати. А ось син не хотів працювати, здавав квартиру дружини, отримував пенсію на дитину і пропивав.
Іван працював доба через три. І ось, коли його не було вдома, мене сусід просив контролювати обстановку.
Я прислухалася до кожного звуку, що лунав у квартирі поверхом вище. Чи не плаче дитина, не прийшли друзі в гості? Але скільки це може тривати?
Я ось думаю, поки батько живий, він піклується про внучку. А що буде, коли його не стане? А сусід став часто хворіти, здоров’я різко похитнулося за останній час.
Що буде з маленькою Вікою? Дитячий будинок? Родичів же немає. Іван все розуміє і молить бога, щоб той дав йому пожити побільше, поставити внучку на ноги.
Але я бачу, як він поступово згасає. У нього хворе серце, йому пропонують операцію, але шансів дуже мало. Тому він і не погоджується.
Я і сусіди не раз збиралися написати заяву в міліцію. Але чи буде це на благо дівчинці?
А якщо приїдуть і заберуть її в дитячий будинок? А що дід старий, батько п’яниця? Може ми ще гірше зробимо. Ось і вирішуємо що краще – дитячий будинок або п’яниця-батько?
