fbpx

Крізь сльози дівчина сказала, що любить мого чоловіка і благає мене, його відпустити. Вона повідомила, що вже близько півроку вони зустрічаються, і він відчуває до неї ті ж почуття, але боїться образити мене, тому що у нас з ним сім’я. В кінці моя співрозмовниця вимовила фразу, яка мене здивувала: «ви ж пожили добре, дайте іншим пожити!»

Багато завжди із захопленням відгукувалися, коли чули, що я заміжня вже 30 років. Наш шлюб воістину був міцним і надійним. Я так вважала. Я вийшла заміж в 21 рік. Молода дівчина, яка закохалася в свого сусіда по під’їзду. Він відповів мені взаємністю, і ми створили сім’ю.

Спочатку на світ з’явився наш син Ігор, а після і його брат Антон. Ми жили, душа в душу, розуміли один одного з півслова. Іноді я навіть боялася, що це сон, і він може закінчитися. Так і сталося. Наші хлопчики виросли і пішли від нас. Ми знову залишилися удвох як тоді, ще до їх народження. Ми стали кращими друзями і з нетерпінням чекали, коли хлопчаки зроблять нас дідусем і бабусею.

Не знаю, на якому етапі щось пішло не так. Я не помітила зміни у ставленні чоловіка до мене. Він був шанобливий і уважний як завжди. Але він змінився в іншу сторону. Мій чоловік, чомусь вирішив, що в 50 потрібно змінити стиль. Він став інакше одягатися і навіть змінив зачіску. На його ювілей зібралася вся родина. Тоді під час тостів мій чоловік сказав: «за другу молодість». Шкода я не відразу зрозуміла, що він має на увазі.

Чоловік став затримуватися на роботі, додому приходив в піднесеному настрої. Я й подумати не могла, що причиною такої поведінки стала інша жінка. Одного разу йдучи по вулиці, до мене підійшла молода жінка. Вона не представилася, а простo попросила поговорити зі мною.

Я не могла зрозуміти, що потрібно цій особі, але погодилася. Ми сіли на найближчу лавочку. Дівчина довго не наважувалася почати. Видно було, що вона дуже хвилюється. На вигляд майже в половину  молодша за мене, ну може максимум 30 років, симпатична і боязка. Я чекала, коли вона почне говорити, а вона замість цього просто розплакалася. Я нічого не могла зрозуміти, що відбувається.

Крізь сльози дівчина сказала, що любить мого чоловіка і благає мене, його відпустити. Вона повідомила, що вже близько півроку вони зустрічаються, і він відчуває до неї ті ж почуття, але боїться образити мене, тому що у нас з ним сім’я. В кінці моя співрозмовниця вимовила фразу, яка повалила мене здивувала: «ви ж пожили добре, дайте іншим пожити!». Я не знала, що сказати і як взагалі реагувати на цю сповідь. Я встала і пішла додому.

Увечері чоловік прийшов додому, як ні в чому не бувало, і в хорошому настрої. Воістину любов окрилює, подумалося мені.

Було так сумно і прикро, але я не знала, як почати цю розмову.

Мені потрібно було подумати.

На наступний день була тридцятa річниця нашого весілля. А мені не до свята, з голови не виходила та дівчина. Під час вечері в ресторані, куди запросив мене чоловік, я прийняла рішення все обговорити. Я безпосередньо запитала чоловіка як довго і з ким він мені зраджує. Тільки я відразу попросила не ображати мене своєю брехнею і сказати правду. Спасибі йому за чесність. Він відповів лише, що вони разом півроку, і він її любить. А як же я?

Як виявилося, до мене у нього інші почуття – подяка за прожиті разом роки і за наших хлопчиків

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

You cannot copy content of this page