iBilingua

Після мого сорокового дня народження чоловік сказав, що я не та жінка, про яку він мріяв і пішов до молодиці, залишивши мені і дітям квартиру. Це були літні канікули, тому я забрала дітей і поїхала в село до мами. Якби ж я знала наперед, що до свого щастя я маю подолати весь цей “чорний” шлях, я б не лила сльози в подушку від безвиході, а діяла б. Коли я переїхала від батьків в “сусідську” хату мама сказала: “Не було б щастя, якби нещастя не допомогло”. І це чиста правда!

Після мого сорокового дня народження чоловік сказав, що я не та жінка, про яку

життєві історії 0

Після того, як не стало діда, на нашому порозі з’явився син з невісткою. “Ми прийшли по дідові гроші. Ти і пенсію його отримала і взагалі, знаю, що були у вас накопичення”. Я ж хотіла їх за поріг виставити і звісно ж, без копійки, так невістка знаєте що мені сказала? Щоб я оплатила їй візити до нас, як медсестри, бо вона діда колола останній місяць. Навіть все вирахувала. “З вас півтора тисячі гривень”

Після того, як не стало діда, на нашому порозі з’явився син з невісткою. “Ми

життєві історії 0

Мої батьки і батьки Ярослава подарували нам невелику квартирку. Я так підрахувала, що батьки на мого брата витратилися набагато більше. Хіба це справедливо? Зараз мені 29 років, я кілька місяців тому вийшла заміж. Коли ми ще з братом росли, мама з татом завжди говорили нам, що люблять мене і Мишка однаково. І я їм вірила. Але зараз я не спілкуюся з мамою та татом. Та й брат мій розмовляє зі мною в соцмережах не охоче. А причина – звичайні гроші. Розумієте, я просто підрахувала і зрозуміла, що на Михайла наші батьки витратили набагато більше часу, фінансів та зусиль, аніж на мене. Тому я вирішила трохи витратити сімейні заощадження батьків, взяти лише 2 тисячі доларів і поїхати з Ярославом в шикарний готель в Карпатах відпочити. Хіба я не мала такого права? Батьки чогось від мене чекають – чи то вибачення, чи то повернення коштів

Я так підрахувала, що батьки на мого брата витратилися набагато більше. Хіба це справедливо?

життєві історії 0

Тепер чоловік моєї подруги – мій чоловік. І я в цьому не винна. Просто чоловікам потрібні турбота, затишок, ніжність. Я Тарасу все це дала. Насправді ми з Тарасом були знайомі вже дуже давно. Але стосунки у нас почалися лише близько року тому. Так вийшло, що мій чоловік раніше був одружений з однією з моїх найкращих подруг. І я зовсім не розглядала Тараса як супутника життя. Я навіть його не помічала, бо Оля, моя подружка, була мені дуже близька, майже сестра. Але Оля і її поведінка не нагадували жінку, як берегиня домашнього затишку. На той час у них з Тарасом вже була трирічна донечка. Як вам таке? Тарас приїхав о 5 ранку. Оля не зустріла його, не нагодувала з дороги. Зате почала пред’являти претензії

Тепер чоловік моєї подруги – мій чоловік. І я в цьому не винна. Просто

життєві історії 0

Я пішла на поводу у чоловіка і впустила в свій дім його маму. Я ж не думала, що так все закінчиться. Замість того, щоб насолоджуватися свободою і взагалі життям, вільним від обов’язків, моя свекруха командує мною, а чоловік покладає на мене всю турботу про маму. Я не так бачила свою пенсію. До того ж, коли я просила Олега забрати до нас моїх батьків на схилі літ, він не погодився, а ось мені його мама, ніби в “радість”

Я з нетерпінням чекала виходу на пенсію, та замість того щоб насолоджуватися життям, я

життєві історії 0

Від своєї мами я тікала, як могла, бо людина вона з важким характером. Навіть думка про те, що жити я буду зі свекрухою, мене не лякала. Перший час все було гладко. Я навіть сама собі заздрила, що в таку гарну сім’ю потрапила, але за декілька місяців покликала мене Галина Петрівна на серйозну розмову, яка кардинально змінила моє подальше життя в цьому домі. Тепер і не знаю, як з цим маю впоратися

Від своєї мами я тікала, як могла, бо людина вона з важким характером. Навіть

життєві історії 0

Мені вже 77 років і я маю право говорити правду про себе і своє життя. Я не боюся осуду – пізно вже. А розповісти хочу, щоб почути просто пораду і думку збоку, як мені бути? Зізнатися чоловіку чи ні? Хоча на дні моєї сивої як і волосся душі відповідь вже є. У 32 роки я чекала наших з Артемом хлопчиків-двійнят і у нас підростала вже 11-річна донька. Жили ми далеко від батьків, допомоги не було, а Артем постійно їздив в рейси на кілька місяців. Так, ми матеріально жили відносно добре на ті часи, але ту ж няню я собі дозволи не могла, та чоловік і не розумів мого бажання, казав: займайся дітьми, я ж тебе всім забезпечую

Так сталося, що з моїх 32 років в моєму житті біля мене були і

життєві історії 0

Дочка моєї рідної сестри, як то кажуть, завилася. Іринці лише дев’ятнадцять, а вона вже молоденька матуся. Але моя сестра багато дочці допомагає, тому якось дають собі раду. Як то кажуть, не вона перша, не вона остання. І все б було добре, якби в цю історію не запхала свого носа моя невістка. Так мені за неї тепер соромно, що словами не описати. Це ж треба було все своїй рідні розтеревенити. Знають вони навіть, що з одруженим племінниця зв’язок мала. Ти диви яка мені тихоня знайшлася!

Ти диви, яка мені тихоня знайшлася! Дочка моєї рідної сестри, як то кажуть, завилася.

життєві історії 0

Останнім часом Люба Іванівна нам з села то цукерки передасть, то картоплі, чого ніколи не було. А на вихідних так взагалі, попросила Андрія, щоб і я в село приїхала. Я там не була вже років чотири, так точно, бо свекруха мене бачити не бажала. За цей час вона сильно здала. Живе одна, бо сестри не стало два роки тому. В хаті умов як таких немає. І вона почала натякати, щоб ми її до себе забрали бо їй одній в селі важко

Свою квартиру свекруха повністю віддала дочці, сина для неї ніби й не існувало. Але

життєві історії 0

Ось мені і 60 років. Прожила ціле життя, наче набралася мудрості, а ради одному питанню не можу. 13 років тому наша з Дмитром донька Іванка вийшла заміж. За цей час у родині дочки і зятя з’явилися три прекрасні дівчинки. Ми із чоловіком завжди були раді їм допомогти. Додавали грошей на машину, всім онучкам купили ровери, ролики. Але з самого початку не склалися стосунки із зятем та його матір’ю. Зять ревно ставиться до наших стосунків із дочкою та онуками, всіляко перешкоджає зустрічам, невтішно відгукується про нас із чоловіком. У нас великий будинок. Для дітей обладнали кімнату, але зять не хоче, щоби дівчатка у нас зупинялися, коли вони приїжджають в Полтаву. Живуть діти під Києвом. Зять Олег і його мати навіть мене не привітали з днем народження

Ось мені і 60 років. Прожила ціле життя, наче набралася мудрості, а ради одному