Молитва преподобного Єфрема Сирина допомагає зрозуміти головне – необхідно працювати над собою, своїми пристрастями, а також нагадує про страшний гріх, який багатьма не рахується таким, – засудження ближніх. Не подолавши цей гріх, ми не зможемо наблизитися до Бога. Ми не будемо помилувані і прощені Господом, якщо не пробачимо ближнім їх гріхів, не перестанемо мстити і ненавидіти.
Часто можна почути: а хто наш ближній? Близьким є той, хто потребує нашої милості, а прощення – це і є головна милість.
Нехай пронизливі слова молитви преподобного Єфрема стануть головними хоча б в дні нового Різдвяного посту.
Будемо слідом за преподобним Єфремом молити Господа «не дати» нам впасти в дух лінивства, безнадійності, владолюбства і марнослів’я, будемо просити утримати нас у чеснотах: цнотливості й покорі, терпінні, любові, дати сили бачити тільки свої недоліки, яких у кожного з нас видимо-невидимо, і долати їх.
Не будемо забувати, що любов у нашому серці обчислюється тим, скільки доброго ми бачимо в інших людях. Чим більше бачимо, тим більше в нас любові.
«Господи и Владыко живота моего! Дух праздности, уныния, любоначалия и празднословия не даждь ми.
Дух же целомудрия, смиренномудрия, терпения и любве даруй ми, рабу Твоему.
Ей, Господи Царю, даруй ми зрети моя прегрешения и не осуждати брата моего, яко благословен еси во веки веков. Аминь.
Боже, очисти мя, грешнаго».
