У мого чоловіка залишилася дитина від першого шлюбу. Коли Володя розлучався, він пішов з одним чемоданом, залишивши свою квартиру колишній дружині. Завбачливо відмовившись оформляти квартиру на колишню дружину. Аліменти мій чоловік платив справно, тільки бачитися з сином йому не давали. Але чоловік і сам не сильно горів бажанням – сумнівався в своєму батьківстві. За матеріалами
Коли ми тільки зійшлися, я здивувалася, що сина він не бачив декілька років. Володя пояснив це небажанням колишньої дружини. Я запропонувала піти в суд, щоб домогтися для чоловіка побачень із сином. А чоловік, гірко зітхнувши, поділився зі мною своїми сумнівами.
– Розумієш. Володя, 21 століття на дворі! Тест на спорідненість зроби і заспокойся. – порадила я.
Чоловік кинувся в туманні пояснення, що боїться результатів. На той момент, Артем був його єдиною дитиною, і чоловік не знав, чи будуть у нього ще діти. І, в разі негативного тесту, він боявся після себе нікого не залишити. А так – син є, може, звичайно, і не син, але офіційно-то – син. Логіка чоловіка здалася мені дивною і трошки дурнувату. Можливо, для чоловіків це дійсно важливо, щоб по землі ходили їхні нащадки? Рішення чоловіка я прийняла, і, наступні кілька років, більше цю тему не піднімала.
Нашому спільному синові тільки-тільки виповнився рік, коли до мене додому заявилася колишня теща Володі. Адресу вона дізналася у мами мого чоловіка. Прийшла Олександра Микитівна не одна, вона привела свого онука, Артема, до нас жити.
Колишня теща чоловіка розповіла, що онук жив з нею з самого розлучення. А її дочка, Даша, жила розкошуючи в квартирі мого чоловіка з новим коханцем. Причому, сама Даша не працювала, а жила на аліменти, які мій чоловік платив на сина.
– Все, з мене вистачить, я хочу виїхати жити на дачу. Спочатку Дашку піднімала, останніми роками Артема ростила. А тепер вибачайте – я на пенсію вийшла, для себе хочу пожити. Та й не прогодую я внука на такі гроші. – сказала на прощання Олександра Микитівна, залишивши онука і кілька пакетів з його речами.
Став Артем жити з нами. Чоловік, тим часом, зателефонував колишній дружині і повідомив, що подає в суд на визначення місця проживання дитини – я згодна була прописати хлопчика, і на скасування аліментів. Даша відразу згадала, що вона – мати, і приїхала за сином. Артем її не впізнав. Він просто не впізнав власну маму, за словами якої виходило, що вона з ранку до вечора займалася сином вдома у своєї матері. Йти куди-небудь з Дашею Артем відмовився навідріз.
Тоді Даша поплакалась моїй свекрусі. Колись вони добре ладнали – одного поля ягоди, мого чоловіка теж бабуся виховувала, хоча його мати жила з ними в одній квартирі. Ми не могли не запросити свекруху на весілля. І там вона спробувала напроситися жити з нами, бачте, мати (бабуся чоловіка) її зaпuла і жити з нею вона більше не може. Ми їй відмовили, вона розсердилася, і 3 роки взагалі нам не дзвонила. Її ніколи не цікавив старший онук, а молодший – тим більше, вона його навіть не бачила жодного разу.
Свекруха, зачепившись за привід побувати у нас вдома, приїхала, як вона висловилася, «ставити мені мізки на місце». Даша все вивернула так, ніби я Артема, мало не під дyлом пiстoлета, змусила не визнати рідну маму. Вона з порога почала мене ображати і поливати брудом. Вона тикала мені в обличчя фотографією з першого весілля чоловіка і крuчала, що це я зруйнувала такий щасливий шлюб. Хоча ми з Володею познайомилися вже після його розлучення.
Я виштовхала її з квартири, не маючи наміру вислуховувати все те, що вона вивалювали на мене. Зачинивши двері, я побачила на підлозі фотографію, мабуть, випала з рук свекрухи.
Я розглянула знімок. І ось що мене здивувало. Атрем був точною копією сумного свідка. Я показала фото чоловікові. Він порівняв Артема і фотографію, і на наступний день пішов робити тест на спорідненість. Мій чоловік шість років платив аліменти на чужу дитину.
В той же день, коли результати тесту були отримані, Володя зібрав речі Артема і відвіз його до Даші, давши їм тиждень, щоб забратися з його квартири. Коли Даша завела шарманку про те, що батько не той, хто наpoдив, а той, хто виховав, чоловік їй так і сказав:
– Виховав? А ти мені дала його виховати? Ти сама винна. Як я можу любити дитину якy не бачив 6 років?
Дізнавшись, що у Володі звільнилася квартира, його мати знову намалювалася. Пожити вона там хотіла. І до сих пір хоче, незважаючи на те, що ми ту квартиру здали в оренду.
Чоловік зараз намагається скасувати запис про батьківство. А Даша усіма силами запевняє суд, що Володя знав про те, що не є батьком дитини. А найцікавіше, що головним свідком у Даші йде моя свекруха. Вона нам навіть зателефонувала, угоду запропонувала. Грубо кажучи – шантажувати почала. Якщо Володя не пустить її жити в свою квартиру, то вона дасть свідчення, потрібні першій невістці. І буде Володя ще 8 років платити аліменти на чужу дитину.
Якось так. Що вирішить чоловік – не знаю, він в люті. Якщо з’ясується, обов’язково напишу.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
