fbpx
життєві історії
– Ніжних таких розвелося, діти вже їм заважають! Йшла би тоді звідси. Нахаба! Навіщо взагалі сюди йти! Слів немає, вам дай волю, ви б матерів з дітьми на вулиці не пускали! – І тут слів не залишилося вже у мене

Іноді читаю історії про “матусь” і дивуюся – я дуже рідко зустрічала жінок з дітьми, які вимагали чогось, ігноруючи інтереси інших людей. За матеріалами

Найчастіше вони просто поводяться нетактовно. Як, наприклад, відвідувачка однієї кав’ярні, куди мене якось раз занесло – ось вже її (жінку, а не кав’ярню) я точно не забуду.

Приїхала я в столицю по роботі, з восьмої ранку і до шостої вечора то бігала, то перестрибувала з гілки на гілку в підземці, то займалася іншими справами.

Дуже втомилася і вирішила душевно відпочити з кавою і десертиком. У додатку знайшла адреси закладів в радіусі кілометра і вибрала одне з них в надії трохи посидіти в тиші, благо район був спальний, натовпів відвідувачів не очікувалося.

Зайшовши в будинок і вибравши столик, я вже було потяглася до меню. Але тут почула гучний дитячий сміх – виявилося, поруч перебувала дитяча ігрова зона.

Мабуть, це було сімейне кафе, так як на невеликому килимку в оточенні іграшок сиділо п’ять чи шість дівчаток і хлопчиків.

Мені не хотілося чути дитячий гомін, ось чесно. Не сварячись собі під ніс і взагалі ніяк не висловлюючи свого невдоволення, я просто встала, взяла рюкзак в руки і поспішила евакуюватися, але натрапила на поспішаючу до мене офіціантку.

– Доброго дня, а чому ви йдете?

– Вибачте, дівчино, я, напевно, посиджу в іншому кафе. Спасибі за увагу.

– Скажіть, вам не сподобалося меню? Ми можемо запропонувати вам що-небудь з авторської кухні!

– Спасибі, ні, я просто хочу тиші, а тут у вас дитяча зона.

– Ну так, вона у нас завжди була. Вам не хочеться з діточками сидіти?

– Звідки ж мені знати, що вона завжди була? Так, не хочеться, тому я піду.

Виявилося, нашу розмову чула повненька брюнетка років 35 за найближчим до входу столиком. Щоб звернути на себе мою увагу і присоромити, вона раптом голосно заговорила зі своїм супутником:

– Ніжних таких розвелося, діти вже їм заважають! Йшла би тоді звідси.

– Так я і йду, – повідомила я незнайомці. Та не очікувала, що я наважуся на неї відреагувати.

– Ось і йдіть! Вам що, не хочеться сидіти з моєю дитиною? Слів немає, вам дай волю, ви б матерів з дітьми на вулиці не пускали!

Слів не залишилося вже у мене.

– А при чому тут вулиці? Я йду з кафе з дитячою зоною тому, що мені не хочеться сидіти саме в такому кафе!

Читайте також:КОЛИ ОЛЕНУ ВИПИСАЛИ З ПOЛOГОВОГО БУДИНКУ, Я ПОЦІКАВИВСЯ ПО ТЕЛЕФОНУ ПРО ДИТИНУ: «ВОНА ЧИЯ НАСПРАВДІ?». НА ЩО ВОНА ВІДПОВІЛА: “ЗРОЗУМІЛО ТВОЯ”. ЩЕ Й ОБРАЗИЛАСЯ НА МЕНЕ ПІСЛЯ ТАКОГО ПИТАННЯ. А МЕНЕ ТЕPЗАЮТЬ СYМНІВИ…

– Ви така нахаба! Навіщо ТИ взагалі сюди прийшла! – так, вона почала на «ви», а закінчувала вже на «ти». Ось це я називаю швидко зблизилися!

– Давайте без образ, жіночко.

– Та ти! – розійшлася вона на не жарт. – У вас у вашому інтернеті мода така, на матерів бруд лити ?! Ніколи раніше такого не було, а тут свої підколи і жарти з усіх щілин проливаєте! Так як можна взагалі від дітей відвертатися! Дівки пішли нерозумні, вони ж навіть одну дитину виховати нормально не зможуть, а у мене вже двоє!

Щоб мої вуха не згорнулися в трубочку остаточно, я просто вийшла на вулицю. Намагалася зрозуміти, що це взагалі було, але так і не змогла. Так і з’ясувалося, що накликати на себе гнів якої-небудь матері можна, навіть намагаючись всіма силами цього уникнути.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Related Post