fbpx
життєві історії 0
Тарас не любив приїжджати на літо до бабусі. Але бабуся вирішувала це питання по-своєму. Працювати, що ще? Не можна сказати, щоб Тарас якось особливо зморювався. Та і допомога у копанні картоплі щедро сплачувалася. Якось, коли Тарас вкотре стояв на ринку і продавав бабусину картоплю, він помітив дідуся. Той ходив від продавця до продавця, щось показував, але всі заперечливо хитали головою. Почувши від Тараса його прохання та наміри, навіть не став брати з нього грошей
Тарас не любив приїжджати на літо до бабусі. Друзі всі у місті, Інтернету немає.
життєві історії 0
У цей час село перетворювалося на майже казкове місце. Гарне. Так його зазвичай описують у книгах чи показують у кіно. Але Іван Назарович не відчував радості. Дров залишилося на кілька днів, їжа, хоч і була, але на одній картоплі, каші та буряках далеко не поїдеш. Слава богу, хоч колодязь ще не змерз. Зима – це завжди складно. Особливо тут, у його Чернігівській глушині. Біля сумного двору припаркувалася іномарка. Ну, хороми
Падав сніг. Зима однозначно давала зрозуміти, що тепер вона повністю господині навкруги. у всьому
життєві історії 0
З татом я назавжди попрощалася 5 років тому. Ми з чоловіком організували прощання та все інше, бо всі родичі були у відпустках та роз’їздах. Тоді зібралися бабусі, брати, моя мама та сестра тата. Тітка Рита збирала конверти від родичів, які принесли нам як підтримку. А заощадження на рахунку таки були. Тітка Рита вирішила, що буде надійніше, якщо ці заощадження будуть у неї. – А ти їх на ковбасу витратиш. Інструменти і навіть постільна білизна – тю-тю
З татом я назавжди попрощалася 5 років тому. Ми з чоловіком організували прощання та
життєві історії 0
Вже більше 13 років Євгенія щодня відвідує бабусю та допомагає їй по господарству. Поки Женя була ще зовсім малою, її вихованням займалася Ірина Павлівна. Вона прищепила їй любов до театру, навчила готувати смачні курячі відбивні та підтримувала у найважчі періоди життя. Тим часом квартира бабусі Ірини належала Галині, мамі Євгенії. Минулої суботи дівчина прийшла до бабусі, щоб зробити генеральне прибирання
Вже більше 13 років Євгенія щодня відвідує бабусю та допомагає їй по господарству. Поки
життєві історії 0
На весіллі мене натерло взуття. Я знала, що біля самого ресторану є аптека, тому не просила нікого, а сама пішла туди за лейкопластиром. Та не дійшла. Навпроти в альтанці я почула, що хтось омиває мої “кісточки” і вирішила зупинитися. – Дмитро такий лапочка. Невже він не бачить, що ця товстушка йому не підходить? Вона ж ледь у двері з ним помістилася!
На весіллі мене натерло взуття. Я знала, що біля самого ресторану є аптека, тому
життєві історії 0
Прийшла додому з прогулянки – Андрій на дивані! Ну як так? Нам по 40 років, діти підлітки. Ми досі орендуємо трикімнатну квартиру у центрі столиці, не маючи власної. Він обіцяв. Що будемо жити у Європі, а не в Києві, і де ці обіцянки? Каже: йди працювати! Але я не для цього заміж виходила. І коли я йшла на ту єдину роботу, я збиралася показувати дорогі особняки, а не хрущовки
Наша родина – це я, Андрій, двоє дітей 11 і 13 років, собака. Ми
рецепти 0
Сирний торт з печивом та бананами, ніжним, вершковим суфле з желатином. Цей десерт ви зробите швидко, але потрібно буде почекати, поки він застигне
Сирний торт з печивом та бананами, ніжним, вершковим суфле з желатином. Цей десерт ви
життєві історії 0
На Марії, після Різдва, свати з’вилися на моєму порозі з досить об’ємним подарунком, оскільки я ношу це чудове ім’я, і вже багато років у нас така традиція. Сваха якось заметушилася, і ледь не заїкаюсь давай мене вітати, але цього разу все було досить дивно. – Ми надіємось, у вас більше не буде часу молодим дошкуляти! Ви краще моліться! – сказала вона. – А що ж я такого їм зробила? Дискусію ми продовжили за столом
На Марії, після Різдва, свати з’вилися на моєму порозі з досить об’ємним подарунком, оскільки
Духовна скарбничка 0
Богоявлення Господнє: що для нас відкриває це свято
Хрещення Йоана було хрещенням на покаяння, на відпущення гріхів (Мт 3,6), тому коли Ісус
життєві історії 0
Ну що це за наречена така, без приданого? Хіба наш Ромчик таку жінку заслуговує? – Та молоді настояли на своєму. Я надіялась, що їх шлюб тривати довго не буде. Тому коли прийшов час купувати хустину для нареченої, я обрала на базарі найгіршу з найгірших. Хоча, гроші були й на таку, що золотом вишита
Ну що це за наречена така, без приданого? Хіба наш Ромчик таку жінку заслуговує?

You cannot copy content of this page