fbpx
«Бабусю, та ти що? У них, он, за рогом у кожного по «мерседесу», а ти зі своєї пенсії будеш їм останнє віддавати?» А я – що ж? Пенсія, вона ж, хоч і маленька, а все одно гарна, скільки зможу, подам. Мені кажуть: ось ви всі, хто їм подає, ви їх розпещуєте, вони й не працюють. А я думаю: краще вже помилитися і подати тому, хто насправді і не потребує, ніж в інший бік помилитися. Мені сім років було, коли нас із мамою та з сестрою
А я нужденним подаю. Мені іноді кажуть: «Бабусю, та ти що? У них, он,
Свекруха запросила нас усіх на святкування нового року, але відразу ж попередила: “Соломію своїй мамі залишиш, вона в нашу сім’ю не вписується!”
Свекруха запросила нас усіх на святкування нового року, але відразу ж попередила: “Соломію своїй
Кілька років тому довелося пожити у бабусі з дідом. Жив близько місяця. Коли з’їжджав, лишив майже всі свої речі. Так ось, залишив я ноутбук. Бабусі було 70. Вона покинула роботу і вирішила сидіти вдома і, як вона говорила, «виховувати у собі пенсіонерку легковажну». Внучок, я тут у Лідки була, у її внучки – комп’ютер, вроздріб, з нього ж зручніше! Купи мені такий, а то тут незручно, на цій книжці
Кілька років тому довелося пожити у бабусі з дідом. Жив близько місяця. Коли з’їжджав,
Ми відпочивали у цьому готелі вже у 23 разів, і знову розчарування. Відразу скажу, готель так собі. Сміливо замість 5 зірок можна ставити мінус 12. Територія величезна, за день не обійдеш. Втомилися. Номер дали невеликий, лише 68 метрів на трьох осіб. У номері метрова плазма, джакузі, тераса, але не було павичів та гепардів, а я дуже люблю павичів та гепардів. Номер прибирали так собі. Лише один раз на день. І з рушників робили лебедів із квіточками, а я хотіла
Ми відпочивали у цьому готелі вже у 23 разів, і знову розчарування. Відразу скажу,
Світлана, 12 років тому вийшла заміж. Чоловік добрий, але досвід сімейного життя в нього був. Він чесно сказав – у тій сім’ї росте син. І він йому допомагає не лише аліментами. Світлані сподобалося таке ставлення до дитини. Хлопчик іноді приходив до них, усі разом ходили гуляти. Милий хлопець, задерикуватий і веселий. Він подобався Світлані. А потім щось трапилося і милий хлопчик змінився
Світлана сиділа на кухні подруги і вже годину жалілась. Світлана просто не знала, що
Вона була не справжня бабуся, а чиясь далека родичка. Дуже повна, з похилими, як на портреті Гончарової, плечима, що справляла враження важкої безшумності. Парадоксальне поєднання, але я не знаю, як це пояснити інакше. Коли Тома Іванівна з’являлася в передпокої, здавалося, тобі назустріч виплив привітний пагорб. На її котлетах хотілося одружитися. Борщ було лячно їсти. І раптом Тома перестала бачити. Світло їй вимкнули одразу й назавжди. Що залишилося від плюшок? Від драників та борщів
У шостому класі мене підрядили на громадсько-корисні роботи. Я займалася українською з Юлькою Тумановою.
Ми з дітьми тільки прийшли з парку, як в сумці завібрував мобільник. Глянувши на екран, побачила надпис – “свекруха”, а в голові пролунало – колишня свекруха. – Юлечко. Ну чого ти так поводишся? Мій син в розпачі. Каже, що їде до нас жити. Але ж ти розумієш, в нас квартира маленька. Може назад приймеш? Він так жаліє про все
Ми з дітьми тільки прийшли з парку, як в сумці завібрував мобільник. Глянувши на
Сватанії Іринка не хотіла. – Це пережиток минулого, – сказала дочка по телефону. – Але ми вас з Остапом чекаємо у Львові. Посидимо в ресторані. Познайомитесь зі сватами. – Ми приїхали завчасно, хвилювалися, оскільки не кожен день з зятем відбувається знайомство. Зустріч минула ідеально, а на прощання Іринка сказала. – Ну ось і все! Тепер чекайте запрошення на весілля. Та так ми його і не отримали
Сватанії Іринка не хотіла. – Це пережиток минулого, – сказала дочка по телефону. –
Після весілля ми з Гришею взяли путівку до Туреччини. Так склалася ситуація, що відпочивали ми там великою компанією. Серед них була і моя подруга Андріяна, в активному пошуку, до речі. Одного ранку Гриша пішов на пляж один, а я прокинувшись, пішла до нього. Від побаченого я повернулася додому, і подала на розлучення
Після весілля ми з Гришею взяли путівку до Туреччини. Так склалася ситуація, що відпочивали
Поки Юра поїхав на вокзал по дочку з колишньою дружиною, я накривала на стіл. В середині все тремтіло. З того часу, як я забрала у Орисі чоловіка і батька її дитини, ми ще жодного разу не бачилися. І ось двері відчиняються, і заходить, на мій погляд, королева краси. – Як Юра міг її поміняти на мене?, – крутилося в голові. Але несподівано вона взяла мене за руку, і повела до кухні
Поки Юра поїхав на вокзал по дочку з колишньою дружиною, я накривала на стіл.

You cannot copy content of this page