fbpx
Чоловік просив свою дружину, щоб та дозволила йому купити шаурми. Та була проти всіма фібрами своєї душі, але коли вона відвернулася на мить… Сьогодні дуже знаменний для мене день, хоч це й не іменини
Навіть найдрібніші і, здавалося б, незначні вчинки протягом дня можуть зробити чиєсь життя набагато
Невістка у мене з характером! Чому вона мене не любить, зрозуміти не можу… Ми з чоловіком її ніколи нічим не ображали! Навпаки, всією душею до неї. Квартиру бабусину звільнили їм, як вони одружилися, бабусю до себе забрали – нехай живуть, вони молоді! Тим більше, дитина у них народилися невдовзі після весілля
Софія Сергіївна, сьогодні при зустрічі, розказала свої подрузі про невістку свою. Про ставлення сина.
Марія здала в останні роки життя, за нею доглядав уже літній син. Павло жив з мамою в одному будинку, підтримував, як міг, прилеглу до нього ділянку. На знак подяки Марія зробила на сина дарчу. Коли Марію провели в останню дорогу, виникла дочка Стефанія і подала позов до суду про оскарження договору дарування, пославшись на те, що мати не розуміла, що робить. Павло ж був чоловіком простим
Марія здала в останні роки життя, за нею доглядав уже літній син. Павло жив
У Зіни звичайна сім’я, чоловік, двоє маленьких дітей, іпотека: – Допрацьовую місяць і звільняюся! Йду геть, але за такі копійки більше працювати не буду. Дешевше вдома сидіти! Нехай чоловік заробляє. Забезпечує сім’ю!
Зінаїда , не витримала і почало розказувати подрузі про себе. Хоч її все розкаже.
Старенька бабуся дивилася на неї благаючими очима, але провідниця байдужим голосом відповіла: – Я вам не служниця, бабцю! Ми сідали у вагон в останні хвилини перед відправленням. В купе навпроти мене сиділа бабуся. Вона тихо дивилася у вікно, майже непомітна і спокійна. Я непомітно для всіх вирішив записати розмову на диктофон
Ми сідали у вагон в останні хвилини перед відправленням. В купе навпроти мене сиділа
Прожили шістнадцять років, двоє дітей у них, молодший тільки в школу пішов. Я їх усіх в приклад приводила, як ідеальну сім’ю… А перед святами чоловік їй і заявив – люблю іншу, йду до неї
Прожили шістнадцять років, двоє дітей у них, молодший тільки в школу пішов. Я їх
Марина в розлученні з сином Євгенії Павлівни вже років п’ять: – А я синові так і сказала: у мене тільки одна невістка – це Марина! І була, і буде! Інших його жінок, не буде в моєму будинку! Щоб не смів приводити. Я їх і на поріг не пущу!
Сидячи за столом, пенсіонерка почала жалітися своїм родичам на свого сина. – А я
Заспаними очима я спершу побачив біля ліфта якусь тітку, вона правда була схожа на колобок, але то таке, за нею стояв худющий чоловік, і якийсь хлопчина в окулярах. – Володька, ти що, рідного дядька Степана не впізнав? А тато що, не телефонував і не попереджав, що ми приїдемо? – Після цих слів “бригада УХ” хотіла з тими всіма клітчастими сумками пройти в мій коридорчик. Благо я вчасно зреагував
Заспаними очима я спершу побачив біля ліфта якусь тітку, вона правда була схожа на
Мені у спадок від дідуся дісталася двокімнатна квартира в Харкові. Тому одразу, як тільки я вступила на навчання, стала жити окремо від батьків. І ось рік тому я зустріла хлопця. Олександр хороша людина, та мене бентежить одне питання. Сашко свого житла немає, тому жити будемо у мене. На продукти харчування, та інші речі будемо скидатися порівну. Та недавно я дізналася, що в нього оформлений досить великий кредит
Мені у спадок від дідуся дісталася двокімнатна квартира в Харкові. Тому одразу, як тільки
Назар став мене вмовляти, щоб його Настя переїхала жити в мою квартиру. Я не хотіла перечити, найголовніше для мене, щастя сина. І незважаючи на не дуже хороший характер невістки, я погодилася. Та як виявилось – даремно. Настя з першого дня поводилась так, ніби все життя тут живе. Не на довго мене хватило. Та як тільки вони з’їхали, Назар повідомив, що вони подали заяву до РАЦСу. Такою приниженою, як на їх весіллі, я ще ніколи не була
Назар став мене вмовляти, щоб його Настя переїхала жити в мою квартиру. Я не

You cannot copy content of this page