fbpx
На той момент я була заміжня і в мене був трирічний синочок Марко. Наші стосунки з Віктором давно вже були натягнутими, ми просто жили під одним дахом заради дитини. Якось в наше місто приїхав Влас, мій друг дитинства, ми з одного села
На той момент я була заміжня і в мене був трирічний синочок Марко. Наші
Коли я повідомила бабусям і дідусям про цікавий стан, надіялась побачити їхню радість, та вони відреагували досить скромно. – Ну, так то так! Коли з’явиться на світ, допоможемо, чим зможемо. І ви знаєте, допомогли. Моя мама замовила в інтернеті красиве ліжечко з різноманітними подушечками, а свекруха вирішила скреативити і подарувала – горщик. – Мені так сподобався дизайн. Не могла пройти мимо. Рано чи пізно він вам знадобиться!
Коли я повідомила бабусям і дідусям про цікавий стан, надіялась побачити їхню радість, та
Я ще був маленький, але вже розумів, що батько живе не так, як усі інші чоловіки з жінками. Я часто бачив мамині сумні і заплакані очі, хоча вона намагалася це приховати. Коли він таки наважився піти до своєї “нової любові”, ми стали нормально жити. Але не довго грала ця музика. Навіть з цією жінкою він примудрявся вести “веселе” життя. Ця жінка терпіти, як моя мама не стала, і виставила його за двері, хоча в них вже була спільна дитина. І він знову повертається до нас. Бо куди ж іще?
Я ще був маленький, але вже розумів, що батько живе не так, як усі
Нас в сім’ї двоє. Я, старша сестра, і мені 37 років, а молодшій Юлі – 24. Так вийшло, що на моєму шляху не попадався такий  чоловік, якому б я готова була віддати своє серце, і сказати таке омріяне “так”. Юля ж у нас рання пташка, і вже заміжня. Коли я вперше побачила Ростислава, в середині мене наче все перевернулося. Я закохалася в нього по самі вуха. На спільних застіллях я не знаю куди маю подіти очі
Нас в сім’ї двоє. Я, старша сестра, і мені 37 років, а молодшій Юлі
Так склалося життя, що при живих батьках я була змушена жити з бабусею, але як такої любові вона до мене не проявляла. Коли я переїхала в місто на навчання, то просто видихнула, що нарешті заживу нормально. Та не так все склалося. Я носила під серцем дитя, а батько дитини просто від неї відмовився. Я б не прожила одна з дитиною на орендованій квартирі, тому й повернулася назад до бабусі. – Іншого від тебе я й не очікувала!
Так склалося життя, що при живих батьках я була змушена жити з бабусею, але
Ти все спеціально влаштувала? Я ж хотів ще деякий час пожити “для себе”! І що тепер? Ця дитина не входила в мої плани!, – сказав при зустрічі мені Денис. Ми разом вже більше трьох років. Він уважний, добрий, розумний. Про його поведінку мені навіть соромно розказувати своїм батькам. Не уявляю, що вони подумають, а найголовніше, як я маю одна справитись з дитятком
Ти все спеціально влаштувала? Я ж хотів ще деякий час пожити “для себе”! І
Доню, ти маєш вдало заміж вийти, а квартира бабусі буде брату, це правильно. Не гоже чоловіку беж житла! – пояснила мені мама. Більш того, якби я не вступила на бюджет, то вища освіта мені б не світила, тому що “бабі освіта не потрібна, її справа дітей народжувати і борщі варити”. Це я цитую батька
Квартиру батьки віддають брату Сергію, а я повинна вдало вийти заміж, так вони вважають.
Бабуся у нас дає жару – за два роки вже вп’яте переписує заповіт, пересварилася з усією родиною. Допомагати їй вже не хоче ніхто. Встигла пересваритися з усіма дітьми і внуками, всі стали поганими, всі не так за нею доглядають і думають, як зі світу зжити. Гроші мовчки перекидають їй. Демонстративно писала заповіт, по якій трикімнатна квартира повністю мала була дістатися дядькові Макару. Була демонстраційна зустріч з нотаріусом з написанням заповіту на маму. Побачила в її квартирі сусідку, яка мила там посуд
Бабуся вп’яте переписує заповіт, пересварилася з усією родиною, їй уже ніхто допомагати не хоче.
Звичайна вечеря, я і не уявляла, що вона обернеться ось цим. Я просто сказала Жені, що у нас скінчилися гроші, а донечці потрібні нові черевики. – Ти взагалі витрати контролюєш? Нещодавно тільки давав тобі гроші, куди ти їх поділа? – чоловік аж ложку на стіл кинув. Цілих три тисяч виділив від щедрот царських. На ці гроші я заплатила за квартиру і інтернет, купила нам продуктів, пральний порошок, а на решту 200 гривень ми з донькою сходили у кафе. – Ось тобі 500 гривень, більше до зарплати грошей немає
Нічого не віщувало, що звичайна вечеря обернеться ось цим. Я просто сказала Жені, що
Коли нас немає вдома, свекруха зі свекром, з якимись знайомими і друзями приходять і їдять те, що я наготувала. Я вже втомилася, неможна сподіватися, що щось на вечерю буде, коли Слава з роботи повернеться. Одружилися ми зі Славою рік тому, у нас є піврічний синочок Даня. Я сама з села з Верховинського району
Я не знаю, чи це нормально. Одружилися ми зі Славою рік тому, у нас

You cannot copy content of this page