Лариса завжди мріяла про сина, але доля розпорядилася так, що в її родині є дві прекрасні доньки. Як іноді буває, вона ще в молодості придумала ім’я для сина, що не мали б назвати.
– Давай відійдемо, нехай наші мужики самі посидять, а ми поговоримо трошки, – запропонувала Галина.
– Тільки постав чайник, на вулиці така погода, замерзла, – сказала Даша, влаштовуючись зручніше на м’якому дивані.
– Слухай, я ж знову ходила до тієї ворожки, про яку розповідала. Пам’ятаєш?
– Ну навіщо ти до неї бігаєш? Так і життя можна пригадати.
– Так вона завжди говорила правду, все збувалося. А тепер не можу заспокоїтися, другий раз мені каже, що в наступному році у мене з’явиться син! – Лариса так широко відкрила очі і подивилася на Дарину, що та аж перестала жувати цукерки.
– От і добре, розбавити дівоче царство, чоловікові спадкоємця подаруєш.
– Ні, третьої дитини зараз куди вже? Мені тридцять чотири, дівчатка підросли. Знову заритися в пелюшки ?!
Читайте також: – Тьотю, купіть, будь ласка, мені булочку і молока або кефіру!- просив їжу не для себе
Даша нічого не стала відповідати, опустила погляд в кухоль і мовчки допивала чай.
На наступні вихідні подруги знову зустрілися. Даша повідомила радісну новину про вaгiтнicть. У неї вже є хлопчик, тому вона мріяла про доньку і чомусь була впевнена, що назве дитину Єлизаветою.
І з нею доля трохи пожартувала, не дозволивши пізнати, яке ростити дочку. На шостому місяці вaгiтнocті Дарині сказали, що буде хлопчик.
Даша не могла повірити, невже там ніхто не чув її бажань, її мрію про доньку. Вона чітко намалювала в уяві навіть вигляд малятка, аж до веснянок на носику і рудих кучериків, що стирчать з ріденького хвостика на маківці.
Змиритися з реальністю було важко, особливо в цікавому положенні. Але через пару тижнів психологічно налаштувалася на нapoдження другого сина.
– Нічого, значить третя точно буде дівчинка, – говорила Лариса і посміхалася.
-Третя … Двох б виховати. А я не проти, хай хоч вісім дітей, мені б тільки перепочинок, з погодками важко. Ось через років шість готова зважитися на ще одне щастя.
В середині весни Даша нapoдила здорованя. Хлопчик був точною копією старшої дитини і її чоловіка, тільки рудий, як і сама матуся. Втім, як вона і мріяла про Єлизавету, тільки вийшов малюк.
Лариса і Даша часто бачилися, приїжджали один до одного в гості. У присутності подруги Дарина могла трохи відпочити.
Лариса любила грати з малюком, спантеличувала корисними порадами, завжди приділяла таким дрібницям, про яких мало хто й знав. Те порадить хороші іграшки, то принесе зручні ложечки для обох ручок, то модні штанці.
Хрестити дитину Даша не поспішала. Адже старшого хрестили аж о шостій років. А молодшому хотіли підібрати теплу пору року, бажано літо. Вона не бачила нікого на роль хрещеної матері, крім Лариси.
Ще була сестра, але у них не такі вже й близькі стосунки. Навіть справа не в стосунках, а вона не так відчувала крихітку, як Лариса.
– Ларисочка, я власне з якого приводу, – відкриваючи хвіртку, говорила Даша майже пошепки, – з новинами до тебе прикотив.
– Спить? Тепер знову чекати, поки прокинеться, сподівалася пограти. Що за новини?
– Пам’ятаєш, тобі ворожка говорила, що в цьому році у тебе з’явиться син?
– Що це ти згадала з порога?
– Ми вирішили хрестити в кінці місяця.
– І?
– Крім тебе ніхто не зможе стати кращою хрещеною мамою для нашого хлопчика. Ось у тебе і з’явиться син, все збувається. Мабуть правду говорили тобі.
Мрія Лариси збулася з цікавим поворотом подій, про які і гадки не мала. Вона стала хрещеною мамою. До цього дня Дарина не шкодує про прийняте рішення, вона стала ще щасливішою.
Практично аналогічна життєва лінія простежується і з вибраним хрещеним батьком. У нього теж дві доньки, а дружина завжди мріяла про сина. Рудоволосий хлопчик ощасливив не тільки рідних батьків.
Іноді замислююся, хто пише наші долі? І завжди вдячна за те, що маю. Адже не так важливо, чи народиться син або дочка, головне – здоров’я і щастя дітей.
