Притча про 100 євро
Одного разу один дуже відомий психолог почав свій семінар з психології, піднявши вгору 100-єврову купюру. У залі зібралося близько 200 чоловік. Психолог запитав, хто хоче отримати купюру. Всі, як по команді, підняли руки.
– Перш ніж один з вас отримає цю купюру, я дещо з нею зроблю, – продовжив психолог.
Він зім’яв купюру і потім запитав, чи хоче хтось все ще її отримати. І знову всі підняли руки.
– Тоді, – відповів він, – я роблю наступне, – і, кинувши купюру на підлогу, злегка повозив її черевиком по брудній підлозі.
Потім він підняв купюру, купюра була пом’ята і брудна.
– Ну, кому з вас вона потрібна в такому вигляді?
І всі знову підняли руки.
– Дорогі друзі, – сказав психолог, – тільки що ви отримали цінний, наочний урок. Незважаючи на все те, що я зробив з купюрою, ви всі хотіли її отримати, бо вона не втратила своєї цінності. Вона все ще купюра достоїнствoм в 100 євро.
У нашому житті іноді трапляється, що ми опиняємося викинутими з сідла, розтоптаними, лежимо на підлозі або в повному бруді.
Це реалії нашого життя. У таких ситуаціях ми відчуваємо себе нікчемними. Але не важливо, що сталося або станеться,- ти ніколи не втратиш своєї цінності.
Брудний або чистий, пом’ятий або відпрасований, як купюра – ти завжди будеш безцінною людиною для всіх тих, хто тебе любить.
Наша цінність визначається не тим, що ми робимо або з ким ми знайомі, а тим, які ми люди.
