fbpx
Суспільство
Сповідь.”Я – жінка легкої поведінки”. Про це прийнято мовчати

За неофіційними даними тільки у Києві працюють близько 30 тисяч працівниць “найдревнішої” професії.

Точної статистики немає.Часто жінки потрапляють у  “цю” індустрію не з власної волі. Але і ті, які добровільно зробили такий вибір, зазнають регулярних принижень.Олена декілька років поспіль надає “такі ” послуги. Однак ані її чоловік, ані родичі не знають про це. Жінка приховує правду.”Це рішення далось мені нелегко. Я довго зважувала всі “за” та “проти”. Працювала здебільшого з чоловіками із інших міст, оскільки сама живу у невеличкому містечку, всі одне одного знають.Інколи їздила до них. Ми проводили час, і я поверталась у сім’ю. Намагалась це робити непомітно для моєї родини. Говорила, що їду у відрядження. Приїздила з грошима, подарунками. Досі ніхто з моїх не знає, що я працювала “нічним метеликом””.

Тетяна почала надавати послуги за винагороду не від хорошого життя – гроші потрібні на лікування.”Моя мама дізналась про те, чим я займаюсь, з протоколів міліції. Дочці сказали “добрі” люди. Довелося їм пояснювати, що якщо я так не буду собі заробляти на ліки, то помру.На цю тему ми більше вдома не говоримо. Я кажу, що йду і не знаю, коли точно повернусь. Стою на трасі. Буває і допізна, якщо нема клієнтів”.

Дехто їх засуджує, вважаючи такий спосіб життя аморальним та розпутним.Хтось – захищає, виправдовуючи таку поведінку злиднями та відсутністю роботи.Є й ті, хто користується цим. Наприклад, поліція.

По закону правоохоронці повинні притягати цих працівниць до відповідальності.До 2006 року в Україні за заняття проституцією штрафували суворо – від 850 до 8500 грн. Це покарання могли замінити громадськими роботами до 120 годин.Сьогодні працівниця, якщо правопорушення буде доведене, має сплатити від 85 до 255 грн штрафу.

Проте на практиці правоохоронці майже ніколи не складають протоколи і не виписують штрафи. Найчастіше саме поліція перетворює послуги у свій тіньовий бізнес, виступаючи “дахом” дівчат, застосовує фізичне насильство і приниження.

Чималі дивіденди від цього бізнесу отримує найвище керівництво місцевої поліції. Час від часу правоохоронці влаштовують “суботники” – працівницю “запрошують” у сауну, щоб та “відпрацювала” для них певну кількість послуг безкоштовно.

Побори можуть сплачуватися як грішми, так і натурою – правоохоронці не нехтують нічим.Сама ж працівниця комерційного “бізнесу” заробляє копійки, при цьому ризикує своїм здоров’ям, а подекуди і життям.Такий бізнес в Україні має кілька вимірів, умовно можна виділити три моделі.

Перша – дівчата, які стоять на трасі. Вони працюють у найгірших умовах, отримують низькі заробітки – у середньому 150-200 грн за таку послугу. Працюють без “головного”, тому відповідального за них немає, а значить немає ніяких гарантій безпеки.

Трапляється, що дівчина сідає у машину і більше ніколи не повертається. Її зникненням ніхто не переймається. Тому зазвичай дівчата стоять гуртом – коли одна сідає в машину, інші – записують номер автівки.

“Класичного” головного тут немає. “Головний” на дорозі – це поліція. Щотижня дівчата мають заплатити правоохоронцям біля 300 грн.За словами дівчат, психологічно їм дуже важко, часто над ними чинять  фізичне насильство. Тому багато хто з них починає пити, вживати наркотики. Потім знову виходять на дорогу, щоб заробити, але вже на чергову дозу.Самі працівниці говорять: якщо дівчина пішла на дорогу, звідти вона вже не повернеться.

Друга модель – працівниця працює у спеціально облаштованих “точках”.

“Головний” набирає дівчат, і він же ними опікується – дивиться, щоб вони були доглянуті, виглядали привабливо та презентабельно. Жінку кличуть “мамочка” або “мамка”, чоловіка –просто “батя”.

У середньому “головний” бере 50% від заробленого дівчиною. З цієї суми він має поділитися з поліцією, щоб ті не чіпали ані його, ані дівчат.

Через “головних” працюють і так звані елітні працівниці. Їхні послуги коштують дорого. Натомість дівчина має дуже гарно виглядати, розмовляти англійською мовою та вміти підтримати інтелектуальну розмову.

Існує ще третя модель – працівниця працює сама на себе. Вона не “співпрацює” ні з “головним”, ні з поліцією. Шукає охочих до любовних втіх така дівчина переважно через інтернет. Це зручно для клієнтів, бо, у разі проблем, ніхто не матиме клопоту з поліцією.

Інколи це ризиковано для дівчини, бо захищати її нікому, а порядність чоловіка, який користується послугами, річ мінлива.Після знайомства онлайн, дівчина виїздить на “місце”. Зазвичай має постійних клієнтів. Мінімальна вартість послуг від 400 грн за годину.У звичайному житті така працівниця може працювати вчителькою, перекладачкою або менеджером у банку. “Розваги” за гроші – це лише її хобі, яке приносить дохід.

Який би варіант не обрала жінка – піти на трасу, до “головного” чи самій шукати клієнтів через інтернет – вона ризикує. Інколи життям. Відомо чимало випадків, коли з працівниць  б’ють та принижують – як клієнти, так і правоохоронці.

Олена багато років була “головним”. Мала кілька “точок” у своєму місті.Одного дня її “бізнес” розвалився. І хоча зараз вона цим не займається, спогади досі не дають їй спокою.

“Перші два роки я провела у відділках міліції більше, ніж вдома. Проти нас відкривали кримінальні справи, а проти міліції ніхто нічого не міг навіть слова сказати. Вони “по бєспреєделу” вламувались до нас. І били, і знущалися з дівчат.

Вважається, що жінка легкої поведінки – це втрачена, найгірша для суспільства людина. Доходило до того, що могли приїхати троє п’яних міліціонерів вночі, взяти одну-дві дівчини, завести їх в однокімнатну квартиру, добу-дві там утримувати і не випускати”.

Дівчата не можуть звернутись до поліції з відповідною заявою, адже думають, що їхній статус не дає їм права на захист. До того ж, часто правоохоронці відмовляються реєструвати їхні заяви всупереч чинному законодавству.

Часто дівчата для безпеки об’єднуються у групи, надаючи “ці”послуги. Іноді поліція влаштовує погроми і, щоб підвищити показники своєї роботи, “вішає” на когось з дівчат “главарство” – наприклад, на ту, яка відповідала на телефонні дзвінки.

В Україні  “це” іде пліч-о-пліч з насильством, стигмою та дискримінацією, торгівлею людьми, експлуатацією неповнолітніх, наркоманією та алкоголізмом, поширенням ВІЛ та СНІД, захворювань, що передаються статевими шляхом.

На сьогодні в нашій країні не існує жодних механізмів, окрім караючих, які б конструктивно та дійсно ефективно вплинули на цю ситуацію.

Наталя Ісаєва, у минулому “працівниця”, а сьогодні – директор благодійної організації “Легалайф-Україна”, допомагає таким жінкам, якою була колись сама, віднайти віру в себе, стає на захист їхніх прав, допомагає у випадку побиття та жорсткого поводження.

На жаль, жінки, що надають “такі” послуги за винагороду, часто не знають, до кого звернутися у критичній ситуації по допомогу.А якщо і знають – то не наважуються, бо мають внутрішнє переконання, що їм ніхто не допоможе, адже суспільство їх зневажає.На думку Наталі, працівниці “цієї” індустрії повинні мати ті ж права, що й решта громадян.

Читайте також: У США ВЧИТЕЛЬКА СПАЛА З 13-РІЧНИМ УЧНЕМ, А ІНШИМ ДІТЯМ ВІДПРАВЛЯЛА СЕЛФІ

Джерело.

Related Post

facebook