Економіка 91_main-1478704018
Таро-тур: скільки можна заробити на зборі пляшок в Києві та Талліні

У Таллінні безгоспних пляшок мало, а в Києві потрібно вибирати.

Звичайно, доходи простих українців не можна порівняти з тим, що задекларували наші депутати. Багатьом доводиться скрутно, і заради збільшення доходу вони знаходять різні способи підробки: від продажу котлет власного виготовлення до збору пляшок. Наші кореспонденти вирішили дізнатися, наскільки прибутковим може бути останній “бізнес”. При тому на хвилі стрімкої євроінтеграції ми вирішили збирати тару не тільки в столиці України, а й в ЄС, а саме – в естонському Таллінні, що дозволило хоч трохи доторкнутися до європейських реалій. Стартували ми одночасно і збирали протягом одного дня (з оглядкою на обставини), а потім перевірили, скільки ж вийшло заробити.

ТРАДИЦІЇ СТОЛИЦІ: КИЇВ

Ми з фотографом вирішили відправитися в студмістечко КПІ, де на галявині після бурхливого неділі залишається багато доказів того, що студенти таки живуть весело. Озброївшись великим пакетом і одноразовими рукавичками, я підійшла до сміттєвого бака і виловила пляшку. Одну підібрала біля лавки – о, ось і в траві валяється …

Буквально за кілька хвилин я перетворилася в азартного мисливця за склотарою, а через годину пакет неможливо було зрушити з місця. Збори перервав брудний і суворий чоловік, який порадив забиратися по-доброму: “Тут є кому збирати, це не ваша територія!”. Довелося ретируватися.

ПОРАДИ БУВАЛИХ. По дорозі з’ясувалося, що я, набравши добра, поняття не маю, куди цей самий видобуток нести. Довелося звернутися за допомогою до чоловіка, який діставав з смітника бляшанки. “Ого, нагорнула! Можу відвести дворами, щоб швидше”, – сказав добрий попутник Віктор, якого “всі знають, як Хом’яка”. Розмова почалася з поради: “Даремно ви це скло тягаєте – важке, а грошей мало за нього платять. Ви б краще баночки збирали – вони легенькі, місця мало займають, а платять за них по 20 копійок (скляна пляшка коштує 30 коп.)” . Цікавлюся, чому він, молодий хлопець (на вигляд Хом’яку – років 35-40) не піде на нормальну роботу. Отримую відповідь: “Мені на життя вистачає – за день можу і 150-200 грн заробити, до того ж сам собі господар. Ну і судимість по малолітці, роботу знайти складно”.

У цьому “бізнесі” не все так просто: самі “жирні” шматки території вже поділені, і Віктор на чужі “поля” не йде – можуть і побити. “Ось там, в КПІ, де ви були, вони з 6 вечора і до ранку працюють. Я більше в смітниках дивлюся. Але і мені іноді щастить. Ніколи не забуду день 20 травня 2015 року – тоді в Палаці спорту був концерт. Охоронці виносили пляшки в контейнери величезними мішками! Я покликав напарника, і ми до ночі жесть і пластик м’яли і трамбували. Втомилися страшно, але заробили близько півтори тисячі гривень за ніч”. За словами Віктора, пляшки з-під горілки, вина та коньяку не приймають, але існують таємні місця, де за “елітну” пляшку можуть дати навіть 2-5 гривень. Головне – щоб пробка та етикетка були в ідеальному стані. У них розливають “паленку”. Але, розповівши цей секрет, Віктор тут же уточнив, що він таким не займається.

ПЛЯШКИ, ЗДАВАЙТЕСЬ! У приймальника мені видали ящик для “улову”. З 25 пляшок взяли всього 8 (не взяли красиві синенькі і з-під сидру), ще одну дискваліфікували через тріщини на шийці. Отримала я 2,5 грн – не вистачить навіть на жетон в метро. Помітивши моє розчарування, Хомяк мене підтримав: “Я ж казав: треба бляшанки збирати. Ну нічого, наступного разу приходь – навчу”.

new_image_200

ТАЛЛІН: АВТОМАТИЗАЦІЯ

Оформляючи візу, я не стала інформувати естонське посольство про своє рішення заробити гроші на зборі пляшок в Таллінні – заздалегідь було зрозуміло, що отриману суму навряд чи доведеться декларувати.

ХРОНІКА ЗАДУМКИ. Я “пішла на справу” о восьмій ранку понеділка. Вже до обіду, обійшовши весь центр і заглядаючи під кожен кущ, я зрозуміла, що залишаюся без улову – пляшок не було ніде! Місто взагалі створював враження “вилизаного”: ні паперу на тротуарі, ні недопалків на зупинках, ні натяку на пом’ятий стаканчик від кави. У голові пролетіла думка, що естонці нічого не п’ють і не їдять на вулиці. Цю теорію підтверджував і той факт, що жодного кіоску з їжею, сигаретами і кава зустріти також не вдалося. У розпачі я подалася на пляж в район Піриту.

ЯХТ-НАГОРОДА. Йшла шоста година пошуку пляшок. Але момент істини настав: коли очі вже сльозилися від вітру, ноги відвалювалися, а вуха замерзли, я помітила довгоочікуваний улов – пивну пляшку, акуратно поставлену біля урни!

new_image3_166

В СМІТТЄВІЙ ЗАСІДЦІ. Під час пошуку ми з київською колегою не спілкувалися. Але знання особливостей столичного життя підказувало мені, що її пляшковий бізнес йде куди краще. Ці думки дали поштовх мою підприємницьку фантазію, тому на наступний день я спустилася до підвалу багатоквартирного будинку, в якому гостювала, з метою впіймати когось із мешканців, що викидають сміття, а з ним – і пляшки. Сміттєвий підвал виявився чистішим, ніж під’їзди деяких київських багатоповерхівок, і я вже почала турбуватися. Але мене врятував молодий сусід – він поставив біля сміттєвого контейнера аж три пивні пляшки і одну бляшанку! Отримавши добро, я вирушила в найближчий магазин (біля нього я, до речі, здобув ще пляшку з-під мінералки), де знаходяться спеціальні автомати для прийому склотари. Ніяких будочок з нетверезими дядечками-приймальниками в Таллінні не існує.

new_image4_137

ПРАВО НА ЄВРО. Прийом склотари в Естонії – справа швидка, чиста і благородна, але не особливо прибуткова. За одну одиницю платять 10 центів (близько 3 грн). Відповідно, за свої шість пляшок я заробила 60 центів (18 грн). Готівкові автомат не видає, замість них – чек, яким можна розплатитися в цьому ж магазині. Є і кнопочка “допомога дітям” – для тих, хто бажає “пляшкові” гроші відправити на допомогу сиротам. Я, звичайно, натиснула цю кнопку. Але, мабуть, недостатньо сильно, тому автомат видав чек на 60 центів. Гроші я забрала на пам’ять, але могла б купити 1 грейпфрут або 1,5 огірка.

new_image5_112

СКАРБИ ЗІ ЗВАЛИЩ

Можливо, це з області міських міфів. Але якщо вірити Віктору- “Хом’яку”, то, знаючи особливі місця столиці, можна збагатитися. “Одного разу я в смітнику знайшов косметичку – видно сумку вкрали, і її викинули. Косметику я здав на Володимирському за 1200 грн: там парфуми, помада, пензлики всякі. А на денці – пакетик з золотими прикрасами, мабуть, злодії не помітили. В ломбарді мені за них дали 16 тис. грн! Я племіннику купив приставку і “комуналку” заплатив”.

Приймальники вторсировини теж знаходять призи. Існує легенда про старовинну Біблію, яку перекупник на “блішці” оцінив в “десятку” (10 тис. гривень), і про раритетний самовар, який здали за ціною металу за 150 грн. “А хлопець посидів в інтернеті, подивився конструкцію, докупив краник – і продав за” п’ятірку “(5 тис. грн)”, – розповідає Віктор. Зустрічали тут і перший текст “Марсельєзи”, який з вторсировини потрапив до колекціонера за 7 тис. грн. У книгах, які здають в макулатуру, іноді знаходять гроші: “Візьмеш погортати, а звідти $ 200 – шурх!”. Але спеціально їх не переглядають.

Читайте також: ДСНС ПОПЕРЕДЖАЄ УКРАЇНЦІВ ПРО СНІЖНУ БУРЮ

Джерело.

Related Post