fbpx

Тепер в нашій родині було четверо дітей, як ми завжди і хотіли. Але ми і подумати не могли, чого нам це буде коштувати. Уляна жила у нас вже рік, за який я з квітучої, привабливої ​​жінки, перетворилася нещасну. У мене все обличчя було в зморшках, волосся випадало навіть місцями стали з’являтися залисини

Ми з чоловіком були найщасливішою сім’єю, виховували трьох прекрасних дітей, два хлопчики і маленька дочка Гануся. Старший син вже закінчував школу, інший син ходив в 7 клас, ну, а донечка ще тільки готувалася вперше йти в перший клас.

Всі разом ми жили у великій трикімнатній квартирі. Одну кімнату займали хлопчаки, в другій жила Анечка, ну, а в третій жили ми з чоловіком. Жили ми добре в достатку, сім’я ні в чому не потребувала.

Чоловік добре заробляв, а я вела господарство і займалася дітьми і навіть встигала підробляти вдома. Але чогось мені завжди не вистачало. Все частіше мені стала приходити думка в голову про четверту дитину.

Чоловік був не проти, єдиною перешкодою було, те, що нам було вже за 40 років, та й хотіли ми доньку, а раптом народитися хлопчик. Але тут, як прийшла мені одна чудова думка в голову. Я запропонувала чоловікові взяти дівчинку з дитячого будинку.

В цьому було багато плюсів. Ми могли взяти дівчинку, Анютиного віку, і допомогти одній дитині з дитячого будинку знайти сім’ю і люблячих батьків. Чоловік зі мною погодився. Так і зробили, зібрали всі необхідні документи.

Вибрали ми чудову дівчинку Уляну, вона була молодша за нашу Аню всього на рік. Вся наша сім’я була щаслива. Дівчинка зовні сильно схожа на наших дітей, ми довго шукали таку дівчинку, вона нам сподобалася з першого погляду.

Тепер в нашій родині було четверо дітей, як ми завжди і хотіли. Але ми і подумати не могли, чого нам це буде коштувати. Уляна жила у нас вже рік, за який я з квітучої, привабливої ​​жінки, перетворилася на страшну.

У мене все обличчя було в зморшках, волосся випадало навіть місцями стали з’являтися залисини. Все це було на нервовому грунті, на думку лікарів. Адже Уляна виявилася дуже неспокійною дитиною.

За це рік, який вона жила у нас, ми поміняли вже два садка, а все тому що, вона ображала всіх хлопців в групі. Крім цього нам сказали більше не приводити її в танцювальний гурток, і на малювання. Крім цього всього, вона і Аню постійно ображала, псувала всі її малюнки, рвала речі, ламала всі іграшки.

І ще багато всього іншого. У нашому будинку раніше був спокій і тиша, а тепер були одні істерики, які нам закатувала Уляна. Все наше спокійне життя звалилося, після появи цієї дівчинки. Ми не розуміли причину всього цього, чому вона так себе вела, чого хотіла домогтися.

І вирішили ми сходити до дитячого псuхoлога, який колись працював в дитячому будинку, з якого ми її взяли. Ось тоді – то він нам все і пояснив. Виявилося, Уляну забрали від її матері, коли їй було всього 4 роки. Її мама сильно пила і дівчинка, постійно ходила в якомусь лахмітті, і часто голодна.

У їхньому домі завжди було брудно, холодно і темно, але ж маленькій дівчинці було на це все плювати, адже головне вона була зі своєю улюбленою мамою, а все інше їй було зовсім не важливо. Коли мама бувала тверезою, то міцно обіймала дочку і обіцяла, кинути пити і знайти роботу, і тоді у них буде все, чого вони тільки захочуть.

Тому живучи 2 роки в дитячому будинку, вона мріяла, що її мама прийде і забере її. Вона чекала рідну улюблену маму, яка виконає свою обіцянку і прийде за Уляною. Але її мрії впали, коли за нею приїхали ми і забрали до себе.

За це вона нас не любила, особливо мене і Аню. Вона щоночі, в нашому будинку, плакала. Вона вважала, що якби ми її не забрали, то її мама обов’язково прийшла б за нею і забрала в свій будинок, де б вони жили вдвох з мамою.

Але Уляна не могла нічого змінити, тільки як перетворити наше життя на ось це…. Це вона і робила весь рік, проведений у нас. Після нашого візиту до психoлога, він нам порадив привести Уляну до нього.

Так ми стали приводити дівчинку до психoлога, і знаєте, ось уже місяць, дівчинка сильно змінилася. Зараз, після першого відвідування психoлога, пройшло півроку і наше життя нормалізувалася. Дівчинка стала спокійнішою, перестала бuти нашу Ганну. І тепер ми сподіваємося, що в нашому житті все буде як і раніше, щастя і спокій.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

You cannot copy content of this page