Після настання тридцятирічного віку довелося підвести підсумки і визнати, що в сфері побудови осередку суспільства мій досвід дорівнює нулю.
Весь вільний час йшов на розвиток власного бізнесу – ще з дитинства я мріяла про невеликий квітковий магазинчик. Перший час довелося відпрацьовувати кредит, знайомитися з особливостями міської інфраструктури.
Зараз магазинів вже три, тому почала замислюватися про спадкоємця, але не змогла знайти спільну мову ні з одним чоловіком. Деякі здалися підозрілими, інші – самозакоханими самцями, які бажають додати мене до списку власних перемог.
Вирішила відправитися на два тижні в санаторій, щоб трохи розвіятися і відпочити і потрапила на гачок любителя курортних романів. У перший же день він підсів за наш столик і почав розповідати про те, як самотній і як сильно мріяв про зустріч зі мною (ну так, практично з дитячого садка).
Дуже хотілося повірити в солодкі слова, але тверезий розум змушував помічати тонкі невідповідності в розповідях і білий слід від обручки.
Потім вирішила себе стримати, адже лікарі рекомендували вагітніти негайно і відповіла на залицяння. Ми відмінно проводили час на пляжах, відвідували місцеві визначні пам’ятки, а вранці дивували сусідів по столику однаковими синцями під очима.
Після закінчення путівки не стала наполягати на продовженні, вирішивши, що доля сама розсудить і поїхала додому. Через місяць весь колектив моїх співробітників дізнався про скоре поповнення.
Андрійко народився здоровим і міцним, блакитнооким як його тато і темноволосим як я. Ми живемо мирно, справляємося з усіма обов’язками і сподіваємося на те, що коли-небудь наша маленька сім’я зустріне справжнього чоловіка.
Фото ілюстративне, з відкритих джерел
