“Інвалідності по групах” замінить Міжнародний класифікатор функціональності (МКФ), який діє в країнах Європейського Союзу.
Так вирішив український уряд, пише. посилаючись на інформацію “24 Каналу” портал “Вкурсі”.
Політика держави щодо людей з інвалідністю (і, що важливо, виплати для них) надалі базуватиметься не на групах, а на відсотках втрати працездатності. Саме таку систему рекомендує Всесвітня організація охорони здоров’я.
Важливо й те, що ці зміни разом із переглядом норм з працевлаштування громадян з частковою втратою працездатності сприятимуть збільшенню частки людей з інвалідністю на ринку праці: зараз це 4% робочих місць у приватному секторі (причому існують штрафи для бізнесу, який не дотримується квоти), а ВРУ планує додати таке ж квотування і для державної служби.
ЩО ТАКЕ ІНВАЛІДНІСТЬ ТА ГРУПИ ІНВАЛІДНОСТІ?
Зараз в Україні діє система, за якої “людей з інвалідністю” поділяють на групи (від чого залежить і розмір соціальної виплати). Під групою мають на увазі ступінь постійної чи тривалої втрати працездатності, а визначає групу для людини так звана “медико-соціальна експертна комісія”. Існує три такі групи – I, II, III.
► Першу дають людям, які нездатні до самообслуговування або не контролюють свою поведінку (отримують 100% пенсії за віком).
► Другу – тим, хто здатний до самообслуговування і контролю поведінки за допомогою спеціальних засобів або сторонніх осіб (90% пенсії за віком).
► Третю – людям, які частково втратили здатність до самообслуговування чи контроль над поведінкою (50% пенсії за віком).
Важливо: групу не дають безстроково, її слід постійно перезасвідчувати перед тією ж експертною комісією. Іншими словами, якщо людина втратила, наприклад, руку, вона у будь-якому випадку повинна щороку доводити, що руки у неї таки немає.
У ЧОМУ СУТЬ ТА ПЕРЕВАГИ МКФ
МКФ – Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я. Її схвалили усі 191 член Всесвітньої організації охорони здоров’я 22 травня 2001 року.
Якщо система груп інвалідності передовсім покликана до простого поділу “людей з інвалідністю”, так би мовити, “для зручності”, то МКФ – це інструмент взаємодії держави, фахівців і навколишнього середовища зі станом здоров’я людини – для її лікування та реабілітації, для створення системи послуг, необхідних людям із хронічними захворюваннями або проблемами інклюзії.
Класифікація МКФ не є суворо ієрархічною. Вона враховує функції та зміни структури організму людини, проблеми у її діяльності та взаємодії із навколишнім середовищем. Приблизно загальну шкалу можна описати так:
► Проблеми відсутні або незначні: 0 – 4 відсотки.
► Проблеми легкі: 5 – 24 відсотки.
► Помірні, середні, значні: 25 – 49 відсотки.
► Важкі, значні, інтенсивні: 50 – 95 відсотків.
► Абсолютні, тотальні: 96 – 100 відсотків.
