Суспільство
«Вчитель історії схопив мене за шию і примушував з’їсти мило»…

Учень каже, що викладач з нього знущався. Педагог звинувачення відкидає…

15-річний Богдан Мотяшок навчається у Навчально-реабілітаційному центрі з поглибленою професійною підготовкою у Підкамені, що у Бродівському районі Львівщини. У цьому закладі вчаться діти з вадами слуху та мовлення. Діти особливі, тому потребують особливої уваги та максимально доброзичливого ставлення до себе.

Нещодавно в інтернаті вибухнув скандал. Богдана, який вчиться у 8-му класі, побив 62-річний учитель історії. На місце події викликали поліцію. Аби розібратися у цій історії, я побувала у Підкамінському навчальному центрі.

Богдан каже, що боїться колишнього вчителя історії дотепер. У нього всі предмети улюблені, крім історії…У центрі вчиться 110 дітей. Територія закладу величезна.

Тут навіть тримають власних коней. Є дошкільна група, від 3 рочків. Найстаршим учням — 20. Діти мають можливість отримати спеціальність. Хлопці навчаються на столярів, дівчата — на швачок (є облаштовані майстерні). Навчальний заклад має усі умови для того, аби тут жити: просторі спальні, душові, їдальня. Є багато таких, хто доїжджає на навчання з навколишніх сіл та містечок. Діти — з різних сімей, є і з неблагополучних.

Мама Богданчика померла при пологах, батько служив в АТО, був контужений, нині живе на сході. Виховує хлопця бабця, яка живе у Тернопільській області. У нього є сестра. Богдан не чує більше, ніж на 50%. Користується слуховим апаратом.

Перед тим, як їхати до навчального центру, про інцидент я розпитала у слідчого Степана Кушпети. За словами правоохоронця, порушено кримінальне провадження за ст. 126 (ч.1) “Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень”. Справу вже скерували до Бродівського районного суду.

Як все було? Хлопчина попросив вчителя, щоб той розповів про мило, яке того дня видали усім дітям, аби мали чим мити руки. Поклав його на стіл педагога. Мило мало не дуже приємний запах… Учителя, який був напідпитку, це питання рознервувало. Він схопив дитину за шию і почав терти тим милом по обличчю. Учитель кричав: “Я тебе нагодую тим милом!”. Хлопець вирвався і побіг до парти. Тоді знервований педагог запустив шматком мила дитині у голову… Богдан вибіг з класу. Побіг до туалету. Від болю та образи розплакався… Коли заспокоївся, повернувся у клас. Тоді вчитель історії силою поставив Богдана перед усіма дітьми на коліна і змусив просити у нього вибачення… Після цього, не дочекавшись закінчення уроку, вчитель пішов з класу.

Як я дізналася, діти знімали знущання вчителя з їхнього однокласника на відео. Але учитель історії примусив стерти записи. Інакше, мовляв, поскаржиться директору.

Заходжу до кабінету директора навчального закладу Богдана Українця. Він запрошує до себе заступника директора з навчальної роботи Марію Мартинюк. У розмові Марія Володимирівна то захищає учителя історії, то засуджує. Директор тримає нейтральну позицію. Пан Українець працює керівником закладу з 1988 року. Каже, за весь час роботи це перший такий інцидент. У колективі 60 педагогів. “Це дуже прикрий випадок, — каже директор. — Ми зібрали трудовий колектив, обговорили поведінку колеги. Усі засудили дії вчителя. Я запитав його, чи зможе далі працювати?. Він написав заяву на звільнення за власним бажанням”.

“Вчитель історії має великий педагогічний стаж, — пояснює Марія Мартинюк. — Раніше таких випадків з ним не траплялося. Богдан — хороший хлопчик, але часом дитина непрогнозована. Робить капості вчителям. Богдан дав вчителю понюхати мило, і вчитель його відсунув. А потім милом вдарив його…”. Зі слів заступника директора, після інциденту учитель зник зі школи, і з’явився на роботі лише наступного дня. На дзвінки колег не відповідав. “Вчитель не має права піднімати руку на дітей. Медсестра, коли її викликали, зафіксувала припухлість на тілі дитини”, — додає пані Мартинюк.

Переглядаю класний журнал. Богдан вчиться добре. Має з предметів 7−9 балів. З історії — 8. Йдемо у клас, де все сталося. У коридорі знайомлюся з Богданом. Невисокого зросту, худенький. Хлопчина так поспішав на заняття, що забув слуховий апарат. Тож кличемо ученицю цієї ж школи Софію, яка мовою жестів спілкується з хлопцем і озвучує те, що говорить. Коли мова заходить про вчителя історії, бачу, що Богдан нервується…

Хлопець розповідає, як учитель його скрутив і примушував з’їсти мило. Його слова підтверджує однокласниця Ангеліна. Мовою жестів каже, це всі діти у класі бачили. “Вчитель був дуже п’яний, — веде далі Софія. — Голосно кричав”. Дівчата додають, він не раз приходив на урок напідпитку. Міг дати хлопцям по потилиці…

Богдан розповідає, що коли вчитель приходив на урок п’яним, дуже боявся, аби той його не вдарив. Коли вчитель був тверезим, то підходив до нього, вони разом роздивлялися карту. “Зараз ти боїшся його?” — запитую. “Боюся”, — каже. “Чи вчитель вибачився перед тобою?” — запитую Богдана (заступник директора пані Мартинюк переконувала мене, що вчитель після інциденту вибачився перед хлопцем, обняв його і поцілував). Богдан робить круглі очі. “Ні. Такого не було! Бачив його на вулиці, але він до мене не підходив,” — відповідає.

Класний керівник Богдана, Ольга Сусла, після того, що сталося, захворіла. Вона на лікарняному. А ось заступник директора з виховної роботи Леся Романів розповіла, учитель справді здійснив аморальний вчинок. “Вчитель не має права так поводитися з дітьми. Стосовно учителя історії було проведено службове розслідування. Раніше я за ним нічого поганого не помічал.

Богдан — пустотливий хлопець. Якось мені на стілець поклав шпильку… Я дітей запитала: “Хто це зробив?”. Всі показали на Богдана. Хотіла його відвести до директора, але він обіцяв, що більше такого не буде робити. Тепер, коли заходжу у клас, перевіряю стілець і прошу Богдана першим на нього сісти. Богдан може таке втнути, що не всім сподобається”, — каже пані Романів. А ось бабуся Богдана, Ірина Василівна, не хоче говорити про те, що сталося. “Ми вже про все домовилися. Немає про що говорити”, — відповіла телефоном. А за мить я почула у слухавці голос невідомої жінки, яка не представилася: “Короче, ми нічого казати не будемо. Ми подали на вчителя до суду. Вчителя звільнили з роботи”. “На вас хтось тиснув?” — запитую. “Ніхто нас ні до чого не примушував. Це не ваша справа…”.

Вчитель історії пан Володимир (працював у цьому навчальному закладі 40 років) розповів: звільнився, бо опинився у такій ситуації, коли під нього «яму риють, пресують, це вже не робота». “Він мені тикнув під ніс два якихось смердючих мила. Я якраз записував журнал. Я відмахнувся рукою. Мила я не кидав… І не зі злості, а жартома сказав: “Бодю, відступися вже від мене. Ти так набрид”. Зробили з мухи слона. Це все вигідно класному керівникові. Її вся школа боїться. Я її один не терпів, а говорив правду в очі. Вона цю справу роздмухує…

Викликала поліцію. Були дільничні, розбиралися у присутності директора, завуча, мене. Дільничний написав акт і сказав: “Факти не підтвердилися”. Підніміть справу від 24 лютого…”. — Слідчий сказав, що у нього було 100% доказів, аби скерувати справу до суду … — Друга справа була відкрита 7 березня. Тоді бабця написала заяву до поліції. Сусла разом зі своїм чоловіком зустріли бабцю на зупинці автобуса, посадили у машину і повезли її до поліції, щоб написала заяву. Класний керівник це робить проти мене. Від чого вона захищає дитину? Я не кидав милом! Те, що діти розповідають, їх навчила це говорити класний керівник. Інші вчителі не впливають на дітей з цього класу. Засідав педагогічний консиліум щодо того класу, там неможливо провести урок.

— Діти казали, ви дозволяєте собі приходити на урок п’яним…

— Правильно. Зробили з мене алкоголіка. Ще суд не виніс ніякого рішення, а вже газета пише, мене звинувачують, я з роботи пішов. Діти «під копірку» давали усі свідчення. Що я такий-сякий…

— Тобто ви хочете сказати, що ви дитину не били і не принижували, милом не кидали? А справу тоді чому завели?

— Він доторкнувся до мого носа, і я відмахнувся від того смердючого мила. Все це я перевів у жарт, і на тому все скінчилося. Ви підніміть справу, там багато хто налаштований проти мене, але візьміть пояснення виховательки, яка приймала дітей після шостого уроку. Вона пише, що я був тверезий.

— А куди ви зникли в цей день? Слухавки не піднімали…

— Я нікуди не зник. Після уроків поїхав з шофером у Броди, замовляв двері до хати. Приїхав з Бродів і відразу пішов до школи. Але у школі нікого не застав, крім вихователів. Класний керівник всіх вчителів паплюжить.

— У правоохоронних органах сказали, що суд уже вас штрафував за пияцтво…

— Не за пияцтво. Класний керівник Ольга Миколаївна заявила, що я приходжу п’яний на роботу. Вона мене тоді в очі не бачила. Пішла до директора. Я не стримався, нагрубив… Мене оштрафували за образи у присутності інших людей.

— Куди підете працювати?

— Буду бачити… Поки що треба нерви підлікувати. Суду ще не було. Шукаю адвоката. Це конфлікт не між учнем та вчителем, а між вчителем і вчителем. У мене три педагогічні дипломи. Але той клас був налаштований на те, що мають обов’язково зірвати мій урок. Я не раз казав класному керівнику Ользі Миколаївні, що неправильно виховує дітей.

Читайте також: ЩОБ ЛІКУВАТИСЬ, ПРОДАЮТЬ ОСТАННЄ…

Джерело.

Реклама

Related Post

facebook