fbpx
Економіка
«Вдома краще»: з якими проблемами стикаються українські заробітчани за кордоном

Українці їдуть в пошуках високих доходів, але знаходять соціальну незахищеність, безправ’я і навіть пoбoї. Від 2,5 до 4 мільйонів українців працюють за кордоном — такі цифри називає віце-прем’єр-міністр Павло Розенко.

При цьому життя на заробітках на чужині не довелося за смаком 43% з них — це дані Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Чому так виходить, і що робить Україна, щоб утримати своїх кваліфікованих робітників.

Слюсар Руслан Сірук працює на «Запоріжсталі» з 2007 року, але в минулому році вирішив звільнитися і шукати роботу за кордоном. Він хотів заробити на квартиру для своєї сім’ї. Влітку Руслан Сірук відправився в Ізраїль — туристом. Розраховував працевлаштуватися на місці, але в країну його не пустили.

«Без причини. Ось — ви їсте працювати нелегально, туди-сюди, а ми їхали як відпочивати. Нас два дні протримали і першим літаком відправили додому», — розповів слюсар-ремонтник ПАТ «Запоріжсталь» Руслан Сірук.

Далі він зробив спробу працевлаштування в Польщі — водієм електрокара. Коли Руслан приїхав в країну — виявилося, що вакансія зайнята, і йому запропонували роботу слюсаря.

Втім, на цю роботу його теж не взяли, і довелося працювати мийником. Обіцяних грошей Руслан не отримав, і вирішив повернутися в Україну.

«У Польщі — я буду заробляти 17 тисяч гривень — але відняти проїзд, відняти поїсти, вислати дружині. Сенс? Бачу, що я нічого там не заробляю», — зазначив Руслан Сірук.

Руслан — один з мільйонів українців, які щорічно намагаються знайти роботу за кордоном. За даними соцопитування КМІС, три чверті опитаних їдуть в пошуках більш високого доходу, проте отримати бажане вдається далеко не всім.

Читайте також: НЕВІДОМИЙ У ЛЬВОВІ ВИГРАВ МІЛЬЙОН

Так, 43% відсотка заробітчан, повторювати цей досвід не планують, і серед причин вказують такі:

  • складність офіційного працевлаштування;
  • несвоєчасна виплата заробленого;
  • ненормований робочий день;
  • надумані штрафи;
  • повний юридичний безправ’я.

“Після місяця нелегальної роботи «господар» відмовляється платити зарплату людям і каже — якщо ти будеш скаржитися, то я подзвоню в поліцію або в погранслужбу, і вони тебе депортують», — розповів голова Міжгалузевої профспілки українських заробітчан у Польщі Юрій Карягин.

Значна частина заробітку йде на їжу, проїзд та оренду житла. Для економії українці селяться в хостелах, причому койко-місце в кімнаті на 4-6 чоловік на місяць коштує як оренда однокімнатної квартири в спальному районі Києва.

Порушень прав заробітчан так багато, що, наприклад, в Польщі вже працюють кілька профспілок, що захищають їх інтереси. Одне з порушень в тому, що українських працівників польські роботодавці не страхують.

“Одному хлопцеві відрізало пальці, другого — зламали ногу на робочому місці і, на жаль вони обидва були не застраховані, працевлаштувалися напівлегально через посередницькі ці фірми. І це — біда», — зазначив Юрій Карягин.

А за даними ще одного опитування КМІС, майже 64% респондентів на питання — «Чи замислювалися ви про виїзд з України?», Відповіли: «ні, не приходило в голову».

Експерти пояснюють це просто: люди не хочуть ризикувати, вони не знають не тільки своїх прав в чужій країні, а й часто її мови. Кого-то відлякує перспектива стати «людиною другого сорту», якому і платять менше, ніж місцевим, і навіть можуть побити, причому просто за те що він — українець.

Українсько-польські відносини ніколи не були простими, а зараз цю карту намагаються розіграти — не скрізь, і на побутовому рівні, але антиукраїнські настрої цілком відчутні.

Ще одна з причин в тому, що роботу, яку пропонують українцям за кордоном часто тимчасова, сезонна, і про перспективу кар’єрного росту найчастіше мова не йде. Частина українців не готові шукати кращого життя за межами рідної країни, тому що розуміють: це серйозне випробування для їх сімей.

«Втрата соціальних зв’язків — тобто людина, яка їде за кордон, втрачає зв’язок з родиною хоча б частково, втрачають зв’язок з друзями», — зазначила економіст Центру економічної стратегії Юлія Руда.

Тим часом, більше половини українців, відповідно до опитування КМІС, вірять, що в Україні все налагодиться в найближчі 5-15 років. Експерти такий результат пояснюють не тільки зростанням патріотичних почуттів, а й цілком реальними реформами і перспективами тут, вдома.

«Це набір факторів — сприйняття ситуації, віра в краще, бажання вірити в краще, яке стимулює до більш позитивну оцінку сьогодення. Плюс, треба не забувати про контекст реформ — дуже багато змін відбувається», — пояснила експерт Київського міжнародного інституту соціології, доктор філософії Світлана Хутка.

Зміни відчуває і Руслан Сірук, який кілька місяців тому повернувся на «Запоріжсталь». Спроби знайти роботу в Ізраїлі чи Польщі він згадує тепер, як поганий сон.

На питання журналістів «якби вам сказали: давай втретє спробуй», Руслан Сірук відповів: «Я б сказав: та ну його кудись подалі».

Джерело.

Related Post

facebook