Олімпійська чемпіонка відверто розповіла про пологи і материнство.
Яна Клочкова, чотириразова олімпійська чемпіонка і мама 8-річного сина Олександра згадала, як проходили пoлoги, розповіла, балує і карає сина, а також поділилася секретами виховання.
– Яна, розкажіть про Вашe дитинствo. В якій сімейній атмосфері Ви росли?
Мої батьки – спортсмени, займалися легкою атлетикою. І звичайно ж, хотіли, щоб діти пішли по їх стопах. У нас спортивна сім’я. Ніхто не п’є, не курить. З самого дитинства нас з сестрою привчали до спорту, дисципліни.
– Ви стали мамою 8 років тому. Коли Ви в повній мірі усвідомили себе батьком, хто допомагав у догляді за малюком?
– Мені здається, що я до сих пір себе не відчуваю мамою. Допомагали батьки, бабуся, тітка. Крім того, я полягала в клубі матусь, і потім сама організувала такий клуб. Тому мій син з дитинства звик до суспільства.
– Ви нapoджували сина Олександра, в пологовому будинку № 7 (зараз – Перинатальний центр м.Києва). Чому Ви тоді вибрали саме цей пологовий будинок?
– По-перше, там працювала моя близька подруга, а по-друге, я жила поруч. Фахівців теж вибирала. Крім того, спостерігалася під час вaгiтнocті в поліклініці при пологовому будинку, а також відвідувала там курси майбутніх мам. Вони тривали близько місяця.
Читайте також: НАДЯ ДОРОФЄЄВА ПОКАЗАЛА СТРУНКУ ФІГУРУ В ІНДОНЕЗІЇ
Нам розповідали про те, що таке пoлoги, показували, як відбувається цей процес. Одним словом, готували морально. До речі, моя подружка, яка порадила мені вибрати пологовий будинок, викладала на цих курсах і працювала в приймальному відділенні.
– Які у Вас залишилися враження про пoлoги і пoлoгoвий будинок?
– Враження про пoлoгoвoму будинку залишилися найкращі, але, природно, пологи – це стрес. Мій Саша був складний, не спав, у нього була желтушка і він постійно лежав під ультрафіолетовою лампою.
Взагалі, я знаю, що пoлoгoвий будинок спеціалізується на недоношених діток, хоча у нас було все в порядку. У нас з сином була хороша окрема палата. Зі мною в пологовому будинку знаходилася тітка, і вона могла залишатися і допомагати мені, тому що перший час дійсно дуже важко.
Кожен день приходили лікарі, розповідали про лактації, показували, як годувати, сповивати, доглядати за пупком. В цілому нам було комфортно.
– Як Ви ставитеся до пapтнepcьких пoлoгiв?
– Я нapoджувала сама. У пологовому будинку зі мною була тітка, але вона не була присутня.
– Які Ваші головні принципи виховання дитини?
– На мій погляд, я дуже добра мама. Саша росте без батька, тому я намагаюся компенсувати йому цю любов подарунками, все йому дозволяю, заохочую.
Бабуся його теж “залюбила”, тому в цьому плані він у нас трохи розпещений. Але дисципліна звичайно теж присутня. Він займається спортом – футболом, дзюдо, завойовує медалі.
– Караєте його?
– Коли він був маленьким, то могла в кут поставити, а зараз вже складно. Його темперамент і гаряча кров дають про себе знати. Але у нас в родині авторитет дідусь. Саме він прищеплює йому чоловічі якості.
– Які стосунки у Вашого сина з гаджетами?
– Намагаємося обмежувати. Але зараз він ходить в школу і вже менше часу проводить за планшетом.
– Як побудувати відкриті і довірчі відносини між батьком і дитиною?
– Потрібно розмовляти з дітьми. Я, наприклад, перед сном завжди питаю сина як пройшов його день. Дуже люблю проводити з ним час: велосипеди, мотузковий парк та інші активності.
– Які головні ваші відкриття, пов’язані з дітьми?
– Звичайно, в першу чергу, це відповідальність і почуття, що ти сам собі більше не належиш. До народження дитини, ти не розумієш, що це таке насправді.
– Як на вашу думку правильно виховувати дітей?
– Безумовно, я читаю дуже багато літератури. Але вважаю, найголовніше надходити так, як відчуваєш сама. Мені здається, виховання дитини має бути збалансованим. Багато батьків сильно балують своїх дітей.
Важливо не переступити цю межу, коли вони розуміють, що їм все можуть купити, що не потрібно намагатися, щось робити. Все повинно бути в міру. Ну і звичайно, спорт дуже дисциплінує. Треба щоб діти росли і займалися спортом.
Не обов’язково ростити чемпіонів, хай дитина займається для себе. Саша взагалі почав плавати в три тижні і в три місяці ми вже ходили в басейн, а в два рочки він уже сам вмів плавати.
Плавання – це взагалі життєво необхідний навик, як ходити, дихати. Це завжди стане в нагоді. Адже це так важливо – не боятися за життя своєї дитини.
