fbpx
життєві історії
Як хитрість мами врятувала 15-річну Юльку від роману з одруженим чоловіком

Телефонний дзвінок просвердлив ранній ранок, і я прохрипіла чергове «алло!». З того боку телефону пролунав голосок, від якого у мене перехопило подих: « Валерочко, доброе утро! Я тільки що прилетіла. Де ви зараз живете?”

Це була моя давня юна подружка на ім’я Юлька. Дивовижне безпосереднє створіння, яке років так 16 тому присвятила мене в таємницю свого дозрілого для любові сердечка. Звичайно, я назвала свою адресу і стала готувати сніданок на двох.

Хвилин через тридцять в домофон подзвонили. І ось вже відчинилися двері ліфта, а з неї вивалилася яскрава висока брюнетка з купою пакетів, злегка розпатлана, з широченной посмішкою.

– Боже мій, дівчино, яка ж ти стала ефектною, – вирвалося у мене.

– Так, я така, – відпарирувала дама. І зайшовши в передпокій, стала один за іншим звалювати свій багаж прямо на підлогу.

Рудий кіт Марсель, що не звик до такої безцеремонності, здивовано дивився на Юльку.

– Як, як його звуть? – заволала вона. – Марсель? Ось це сюрпиз! У мене чоловіка так звуть. Він француз. Ми з ним будемо тут ресторанщікам вашим майстер-класи з солодощів викладати. Контракт підписали на рік. Він завтра прилетить, познайомлю.

Чергову яєчню з ковбасою, запиваючи міцною кавою, вона уплітала із задоволенням, не чваниться своєї закордонної життям, закидала мене питаннями, попутно розповідаючи про свого дорослого життя.

А мені, не знаю вже чому, згадалося наше веселе життя в одній з хабаровських общаг, де волею долі Юлька з батьками та молодшою ​​сестрою зависли майже на рік.

Я теж була тимчасово закинута в цей незвичний для себе світ, в кімнатку в шість квадратних метрів. З усіх зручностей в секції були електрику, умивальник, туалет і опалення. Готували кожен у своїй кімнатці, на портативних електроплитках.

Але не про це мені б хотілося розповісти. А про наших з Юлькою відносинах. Було їй тоді десь років п’ятнадцять. Навчалася вона в кулінарному технікумі. І частенько просила нас з сином продегустувати її домашнє завдання.

Батько дівчинки – військовий – харчувався частіше за місцем служби. Мама Ніна не завжди довіряла кулінарним здібностям доньки. А мені просто лінь було возитися після роботи з плиткою, тому будь-якому візиту Юлії з тарілкою в нашу кімнатку ми були раді.

Ну, ось так, напевно, і зав’язалася дружба зовсім юної дівчини і цілком дорослої жінки. Вона розповідала мені свої нехитрі секрети, іноді просила ради.

Одного разу проговорилася, що батьки, особливо мама, не завжди схвалювали наші посиденьки, ревно ставилися до чужої жінки, яка для їхньої дочки стала цікавіше.

Я не хотіла ускладнювати відносини з сусідами і при першій же нагоді викликала маму на розмову, який закінчився повним взаєморозумінням. Мотивувала я тим, що, в разі чого, я обов’язково поставлю її до відома.

І цей випадок представився дуже скоро. Перед Новим роком, Юлька прибігла до нас святкове, в блискучій сукні і на високих підборищах.

Читайте також: Здав в будинок для людей похилого віку. Останні слова мами перевернули все його життя

– Я буду зустрічати Новий рік в компанії друзів. Батьки відпустили, – похвалилася вона.

Я в свою чергу побажала їй успіху і не дуже щедрих бенкетів.

– Гаразд вам, – фиркнула дівчисько. – Подумаєш … Мені навіть мама дозволила ковток шампанського під бій курантів.

І, крутанувшісь перед дзеркалом, вона юркнула за двері.

Зустрілися ми з нею тільки другого січня. Дівчина боязко пошкребли в двері і несміливо зайшла в кімнату. Вона була якась інша. Начебто все та ж, але інша.

Ми сіли пити чай.

– тіточко Валерочка, можна з вами посекретничати? – тихенько запитала Юлька.

– Звичайно, – відчувши недобре, сказала я.

– Пам’ятаєте, я розповідала, що за мною доглядає хлопець, брат моєї подруги по технікуму? Ми ще з ним пішки через все місто йшли місяць назад пізно вночі. І мама сильно за мене переживала тоді, – сказала Юлька.

Я згадала цей випадок, коли ми не спали годин до п’ятої ранку в очікуванні її, пішла ще завидна. Мобільників тоді не було. І дзвінкий ляпас дочки, яку чутно було навіть за двома дверима, теж запам’ятала.

На цей раз, на думку Юльки, все було набагато серйозніше. Вона розповіла, що вечір був чудовий, однокурсники веселилися від душі, а Рома, так звали залицяльника, не відходив від неї ні на хвилину.

Потім молодь пішла гуляти по місту. Повернулися пізно, і все полягали спати. Рома лежав поруч. А коли всі поснули, став цілувати її.

– Дівчинка, – намагаючись бути якомога делікатніше, запитала я її, – ти не переступила?

Вона зрозуміла мене з півслова.

– Ні. Тільки мені були дуже приємні ці поцілунки. І, напевно, я скоро переступлю …

Найбільш неприємним в цій дівочої таємниці Юльки було те, що 25-річний Рома вже мав законну дружину, а кілька днів тому у нього народився син. І дружина в цей момент перебувала в пологовому будинку.

Я застосувала всю свою красномовність, щоб відмовити дівчину від необачного вчинку. Відповіддю були абсолютно нетямущий погляд і слова, проти яких безсила будь-яка логіка: «Я люблю Рому. Чому ви мене не розумієте? »

На тому і закінчився наш розмова. Пізніше я дізналася, що з Ромою Юля майже не зустрічалася, він був зайнятий сімейними турботами. Але іноді знаходив час, щоб зустріти її з навчання, проводити до дому, зводити в кафешку.

Приблизно через пару місяців у нас з дівчиною відбулася ще одна розмова. На цей раз Юлька невтішно ридала в мене на плечі. Стукаючи зубами і здригаючись від горя, вона повідомила, що Рому переводять по службі в Читу. І завтра вона піде до нього на останнє побачення.

– І не треба мене відмовляти, – схлипувала вона. – Я залишуся з ним на ніч, щоб запам’ятати назавжди.

Сяк-так я заспокоїла подружку свою юну. Напоїла чаєм, в який непомітно підлила настоянки пустирника.

Коли вже пробило за північ і сестри вгамувалися в своїй кімнатці, я постукала в двері до батьків. На благо батько перебував на чергуванні. Години дві ми розмовляли з мамою.

На наступний день, це був вихідний, мама Юлі пішла з дому. Березень видався теплим, тому години два побути на свіжому повітрі було навіть корисно. Коли за Юлькою грюкнули вхідні двері, я махнула в вікно червоною футболкою.

Мама вийшла з-за рогу будинку назустріч дочці. Коли вони вже порівнялися, несподівано жінка посковзнулася і, голосно закричавши, повалилася навзнак. Юлька підбігла до неї і побачила, що та, закотивши очі, бурмоче щось невиразне.

Тут і я прийшла, як підмоги. Сяк-так посадивши її на лавку, вирішили перечекати, щоб потім відвести «хвору раптово» матір додому.

– У мене щось з ногою, – кривлячись від болю, промовила вона. – Швидку треба викликати.

Ось це вона в роль увійшла, подумалося мені. Юлька забігла в общагу, попросила вахтера зателефонувати. І тільки тут я зрозуміла, що без медичної допомоги не обійтися.

Спіткнувшись об камінь, Ніна, як потім з’ясувалося, ногу-то пошкодила сильно. Тріщина на щиколотці закувала ногу в гіпс на місяць.

А в той момент Юлька проявила чудеса дочірньої любові. Вона поїхала з матір’ю в травмпункт, привезла її назад додому і всю ніч не відходила від маминого ліжка. Зате прощального побачення не вийшло.

– А пам’ятаєш Рому? – запитала я мою гостю, коли, зручно розташувавшись на дивані, ми вирішили ще пропустити по чашечці кави.

– Ну звичайно, це ж моя перша любов була. Я його якось раз бачила випадково в Москві. Повненький, лисуватий. І, що найсмішніше, – на півголови нижче мене. Мені ж п’ятнадцять тоді було, і я ще зросла. – Вона засміялася. – Але ж ви мали рацію, коли переконували мене, що пройде якийсь час і я зі сміхом буду згадувати цю історію.

І тут я їй відкрила таємницю нашого з Ніною змови.

– Ну, мамусю, ну, партизанка, – захихотіла моя гостя. – Так до цього часу вона мені нічого не розповіла. А я ж і справді зараз зі сміхом про всю цю історію згадую.

Ми ще довго віддавалися спогадам. Юлька розповідала про своє життя за кордоном, про зустріч з Марселем, про те, як він пишається своєю дружиною.

І ще про те, що вона нескінченно рада тому, що приїхала, місто своєї юності і перше кохання.

Related Post

facebook