fbpx
Суспільство
Ось такі жахіття довелось пережити нам у своєму дитинстві, яке я не можу назвати золотим

Для кожної дитини її батьки найкращі. З перших хвилин життя кожен відчуває теплоту й турботу найріднішої на світі людини.

Та у мене всього цього не було. Не відчувала я радісного хвилювання від маминих щирих та ласкавих слів, не бачила її лагідного погляду, теплої усмішки. Не любила мене моя мати із самого народження. Ще коли я була немовлям, хотіла викинути мене з дев’ятого поверху багатоповерхівки. Так розповідав мені прадідусь, повторюючи: «І чого вона так тебе ненавидить?». Про батька свого не знаю нічого.

Скільки пам’ятаю себе, мати увесь час пиячила. А коли додому приходили горе-гості, я добре знала, що мені швиденько потрібно збиратися і йти з хати, щоб не заважати дорослим. Мама ніде не працювала, наймалась по-людях за обід і горілку. А я постійно відчувала страшенний голод, хотілося їсти, але не сміла сказати про це матері, бо била, дуже била.

Коли з’явився на світ мій брат, я була його нянькою і мамкою. У своїх п’ять років доглядала братика і вдень і вночі. Часто залишалася з ним сама, зачинена у хаті.

В дитячий садочок я не ходила, ходила в магазин та до шинкарок по горілку, часто брала в борг. У школі доводилось терпіти приниження та жорстокість учнів-однокласників, які сміялися з мене за поганий одяг, низький рівень знань. Мама ніколи не цікавилась моїми успіхами в школі. Лише один раз вона допомогла мені зробити домашнє завдання з української мови, і єдиний раз за весь час мого навчання в школі була на батьківських зборах. Це я запам’ятала на все життя.

Померла мама дуже молодою, коли мені виповнилось 13 років, а братику 8.

За тиждень до смерті матері мені приснився сон, який я пам’ятаю досі. До мене уві сні прийшов Бог. Він привів мене до дверей хатини, де жила моя хрещена мати. Я стукала їй і просилася мене впустити, але ніхто не відчинив. Тоді я пішла до річки і стояла на поверхні води, вдивляючись в нічне зоряне небо. Бог запитав мене: «Чого ти бажаєш?». Я відповіла: «Сім’ю.»

Читайте також: Пенсіонер вчинив шокуюче самогубство посеред дня у парку (відео)

Уже зараз я можу розтлумачити той сон. Адже після смерті батьків, найближчими для дитини стають хрещені батьки. А моя хрещена мати не взяла нас до себе, пояснивши тим, що має виховувати трьох своїх власних дітей. І нікому з родичів не були ми потрібні. Далі нами опікувалась держава. Але Бог насправді нам дав те, чого я просила його уві сні і бажала для нас із братом понад усе на світі – він дав нам справжню родину: тата, маму і сестричку. І лише тепер, у свої 17 років, я одержала все те, про що мріє кожна дитина. Зараз я і мій брат виховуємось в прийомній сім’ї. Ми дуже любимо наших батьків.

Ось такі жахіття довелось пережити нам у своєму дитинстві, яке я не можу назвати золотим. Велике щастя, великий дарунок долі, коли діти-сироти знаходять нову родину, новий шанс у житті. А скільки ще таких скалічених дитячих доль, дітей, які чекають нашого милосердя, чекають на родину.

Джерело.

Related Post

facebook