fbpx

Збирайся в дитбудинок! Мати погpозами виховувала п’ятирічну дочку

Жінки кричали на весь під’їзд, не соромлячись, що хтось може їх почути.

– Ви навіщо Ані сказали, що в дитбудинок вона в жодному разі не потрапить? Що Ви її до себе заберете? Вона зовсім від рук відбилася! Не слухається, по дому нічого не робить, кричить на мене! Дякую Вам, Людмила Маратовна!

– Я сказала внучці правду: ні в якому дитбудинку вона ніколи не піде. Я вимагаю, щоб ти припинила шантажувати дитину дитбудинком. Якщо інакше вона тебе не слухається – виправляй, заробляй авторитет і довіру!

– Не лізьте не в свою справу, я сама розберуся, як мені виховувати мою дитину! – порадила Аліса колишньої свекрухи зачинила перед її носом двері.

– Продовжуючи в тому ж дусі – я навиворіт вивернусь, але внучку у тебе заберу! Зрозуміла?

Метод виховання, застосовуваний Алісою, варварський. Зате тимчасово дієвий. Донька не прибрала за собою посуд? Збирайся в дитбудинок! Дочка відмовилася лягати спати? Збирайся в дитбудинок! Не хоче прокидатися в садок? Дитбудинок чекає!

Так-так, маленької Ані всього п’ять з половиною років. І від словосполучення «дитячий будинок» на її очах моментально навертаються сльози. Тата у маленької Ані немає вже 4 роки, її мама недавно вийшла заміж вдруге і завагітніла.

– Заважає Алісі Анюта, заважає. Якби не пенсія по СПК, давно б мені внучку віддала. Аліса не працює, теж отримує пенсію, по догляду за Анютою. Як це зручно: жити за рахунок мого сина у другому шлюбі, – каже Людмила Маратовна.

Читайте також:  Старший син виставив мати з квартири, а молодший маму прихистив

Бабуся Анюти дізналася про постійні погрози дитбудинком випадково: дівчинка проговорилася.

– Анечка у мене в гостях була, чай розлила, відразу почала в пошуках ганчірки по кухні бігати. Сама реве і просить: «Бабусю, не давай мене в дитбудинок, будь ласка, я зараз все приберу!» Я її розговорила, волосся стало дибки: не розумію, як так можна з власної дочкою?

У Аліси з моїм сином така любов була, жили душа в душу. Як вона може так ображати пам’ять про мого сина, знущаючись над їх єдиною дитиною? – запитує Людмила Маратовна.

Людмила Маратовна пояснила внучці, що поки вона жива, Ані нічого не загрожує: бабуся її забере до себе, навіть якщо мати так вчинить.

– Я пропонувала Алісі мені внучку віддати, нехай би вони гроші отримували, мені нічого не треба. Аби Ганні добре було. Аліса відмовилася. Але я їй пригрозила: ще раз таке повториться, я все зроблю, щоб Аню у неї забрати: свідків знайду, до психолога внучку зводжу, треба буде – квартиру продам і суддю підкуплю!

У Аліси, за словами її колишньої свекрухи, є свій інтерес в спільному проживанні з дочкою. І це не тільки пенсія: Людмила Маратовна відмовилася від спадщини на користь внучки, і маленької Ані належить дві третини квартири, в якій живе Аліса з новим чоловіком, а зовсім скоро там з’явиться і друга дитина.

(Ні, Аліса не отримала в спадок половину плюс частку від другої половини квартири: нерухомість була дошлюбної власністю її першого чоловіка.)

Після тієї сварки на сходовій клітці і її продовження у вигляді телефонних розмов, Аліса присмирніла: Людмила Маратовна подарувала внучці простенький телефон і постійно їй телефонує, перевіряє, як у неї справи.

– Про одне прошу: хай Аліса одумається. З будь-яким дитиною можна домовитися, замість того, щоб десять разів на дню на словах відправляти в дитбудинок. Як так можна? Зрозуміти досі не можу. Але якщо що – за внучку буду до переможного боротися. Раз вже сина не вберегла, – закінчила свою розповідь Людмила Маратовна.

You cannot copy content of this page