Світ
Злочин без кари

Здавалося б, тепер Нідерланди можуть відкрито заявляти, що саме Росія винна у загибелі 298 пасажирів рейсу MH17. Але в справу вступили політика і бізнес

Напередодні публікації розслідування катастрофи малайзійського авіалайнера MH17, що летів з Амстердама в Куала-Лумпур і був збитий над Україною 17 липня 2014 року, Росія запустила масштабну кампанію з дискредитації звіту.

Кремль намагався посіяти сумніви і підігріти недовіру серед жителів Західної Європи. Російська влада провела прес-конференцію, на якій заявила, що є незаперечні докази, мовляв, Боїнг з 298 людьми на борту збили українці.

Але те, що мало бути на руку Москві, обернулося проти неї. Невдалий піар-хід переконав навіть тих, у кого залишалися хоч найменші сумніви в тому, що російська влада обвила себе павутинням відвертої брехні.

Читайте також:“Лімфома! Звертаюся до тебе! Я не здаюся і не здамся! Я не боюся!”

Загалом у Нідерландах, звідки були більшість загиблих пасажирів, спокійно відреагували на результати доповіді, яка підтверджує: Боїнг збили з російського Бука. Деякі деталі звіту публікувалися раніше, тому родичі жертв лише дістали остаточні свідчення того, що їхні близькі вбиті владою Володимира Путіна, і тепер вони можуть відкрито заявляти про це. Ось чому російські маневри перед презентацією тільки посилили огиду та гнів на адресу Кремля, а також бажання змусити винних відповісти за скоєне.

І ось тут приховано найсерйозніше ускладнення: як змусити злочинців постати перед судом? Зрозуміло, що MH17 був збитий російським Буком, зрозуміло, що ним керували російські військовослужбовці та що вони не діють без наказу згори. Цього разу “згори” означає “з самісінької верхівки” — якщо не цивільної, то військової.

І тут Нідерланди опинилися в такій само ситуації, як Велика Британія після отруєння в Лондоні колишнього оперативника ФСБ Олександра Литвиненка полонієм. Британська влада розуміла: пряме звинувачення на адресу Кремля спричинить серйозні наслідки.

Звісно, нинішній політичний клімат відрізняється від 2006 року. Тепер світ бачить агресивну диктаторську російську державу, яка вторглася в Грузію, а потім в Україну під личиною миротворця, підтримує злочинні угруповання, веде війну в Сирії від імені воєнного злочинця Асада і перетворює Алеппо на ще один Грозний.

Зараз більшість політичних лідерів нарешті зрозуміли: якщо Путіна не зупинити, на кону опиняться мир і свобода в Європі. У 2006 році багато хто все ще вважав Путіна людиною, з якою можна мати справу.

Якщо повернутися до вбивства Литвиненка, то його вдові знадобилося вісім років, щоб домогтися публічного розслідування. Влада Британії не поспішала. Хоча одразу було зрозуміло: Литвиненко випадково випив радіоактивний чай, і всі сліди ведуть до Кремля.

Лише в липні 2014‑го (після анексії Криму і початку російсько-української війни на Донбасі) стартувало публічне розслідування. У січні 2016‑го, коли авторитет Росії вже серйозно похитнувся, суддя Річард Оуен виніс вердикт: “Операція ФСБ щодо вбивства пана Литвиненка була, ймовірно, схвалена паном Патрушевим, який на той момент очолював ФСБ, а також президентом Путіним”. Іншими словами, британська влада тягнула доти, доки наслідки розслідування не стали для них безпечними, оскільки РФ на той момент вже і так була під санкціями через війну в Україні.

Прем’єр Нідерландів Марк Рютте зіткнувся з подібною дилемою: будь-яка різка реакція призведе до погіршення відносин із Росією. До того ж великі компанії на кшталт Philips вже вишикувалися в чергу, умовляючи прем’єра поводитися обережно і не зіпсувати відносини ще більше.

Традиційний підхід голландців: вони говорять про права людини і переконують світ, що це наріжний камінь зовнішньої політики Нідерландів, але коли справа стосується торгівлі та економічних відносин, все змінюється.

Читайте також:Тільки Бог знає, скільки всього їй довелося пережити

З огляду на все, поки Рютте планує поводитися так само, як британці в 2006‑му. Так, міністерство закордонних справ Нідерландів викликало російського посла на килим після того, як у Москві висміяли звіт щодо Боїнга, але, крім цього, реакція влади була слабкою.

Небезпека справи MH17 у тому, що в результаті ми побачимо суд, аналогічний процесу щодо лайнера Pan Am 103, збитого над шотландським Локербі в 1988 році. Тоді загинуло майже 300 осіб. Лише через 11 років лівійський лідер Муаммар Каддафі передав підозрюваних, але спеціальний суд визнав винним тільки одного. Сам Каддафі так і не був покараний: йому навіть не висунули звинувачення, хоча саме він віддав наказ про атаку.

Путін теж, можливо, ніколи не постане перед судом у справі про MH17, хоча є підстави вважати, що на нього чекає такий само передчасний, нехай і не настільки кривавий кінець, як лівійського лідера.

Читайте також:“Сказав собі так: онук дідуся-героя не може бути інакшим”

Джерело.

Related Post