Свекрушеньки, не зліть своїх невісток… Бо вони на багато чого спроможні…
Взагалі не розумію, чому Іванна Йосипівна незадоволена? Вона ж сама поскаржилася, що у її чоловіка зі шлунком проблеми, ось я і вирішила допомогти, поки вони на процедурах в лікарні. Прийдуть, а тут така приємність їх чекає.
Я не полінувалася, взяла на роботі вихідний, з вечора поцупила у чоловіка ключі від батьківської квартири, в магазин заїхала, всяких вітамінів накупила. Приїхала до свекрухи додому, викинула з холодильника все шкідливе, зварила овочевий суп і картопляне пюре на воді, рисову кашу без молока і масла, рибу в духовій печі приготувала.
А скільки я сміття винесла? Два пакета тільки з холодильника! Жирнюща сметана, майонез, кетчуп, плов, гострих соусів вісім банок і пляшок. Ковбасу копчену теж в смітник відправила, борщ на копчених ребрах в унітаз вилила – зовсім Іванна Йосипівна про здоров’я чоловіка не думає! Не дивно – їй просто ніколи: весь вільний час вона нам з Валерієм допомагає, про нас піклується, зовсім себе не шкодує.
Після себе все помила, посуд весь в одну шафку склала, а то там такий безлад був: посуд, крупи, макарони – все в перемішку. Виделочку до виделочки, ложечку до ложечки. Все зробила, як найкраще…
Рукавички, по дорозі куплені, в яких посуд мила, там на раковині залишила – у віці свекрухи треба піклуватися про шкіру рук. Може, треба зовсім засіб для миття посуду викинути? Наступного разу куплю гірчичний порошок, баночку красиву знайду, пересиплю. Ох і Іванна Йосипівна зрадіє!
В унітаз пахнючку для свіжості приліпила. Йоржик викинула – старий і брудний, вирішила, що раз не буде йоржика в будинку, то свекруха собі новий і красивий купить.
Постіль попрасувала, а то м’яте все на ліжку лежало. У шафі прибрались, одяг за кольорами розсортувала. Штори в спальні зняла, в пральну машину поклала – прийде з роботи, випере.
Килимок з передпокою теж в смітник відправила, на його місце вологу ганчірку постелила. Так робити мене Іванна Йосипівна сама навчила: я куплю додому новий килимок в передпокій, вона до нас прийде, коли нас вдома немає, килимок викине і ганчірку на його місце мокру кине. А у самої вдома килимок лежить. Непорядок!
Оглянула плоди своєї праці. Зрозуміла, що чогось не вистачає. Згадала, як улюблена і мудра мама чоловіка моїми парфумами по нашій квартирі бризкає, щоб пахло приємно. Так само зробила. Тільки флакончик у неї маленький був, після мене там парфуму на денці залишилося. Ну нічого, зате в квартирі свекрухою смачно пахне, так ніяких духів для цього шкодувати не варто
Чекала ввечері дзвінка з подяками, я ж старалася, як не як! А дочекалася лише криків. Але ж Іванна Йосипівна сама говорила, що у них в сім’ї так прийнято. Що про близьких треба дбати! І про мене вона дбала: всі мої мереживні жіночу штучки на бавовняні замінила, адже мені ще онуків їй народжувати.
Або ось ще було якось: ми з Валерієм з роботи приїхали, в холодильнику індичка лежить, а сала, яке моя мама прислала, немає. Іванна Йосипівна, хвала цій турботливій жінці, постаралася. Сало ж шкідливе, індичка корисна.
Зрештою, могла я добором за добро відплатити? Адже скільки разів таке було: прийдемо додому, а там свіжий суп, сорочки чоловіка випрасувані, в шафі висять, підлога помита, килимок викинутий. Себе Іванна Йосипівна не шкодує, цілу суботу нашому господарству присвячує.
А я зрозуміла! Вона засмутилася через те, що я допомогла їй всього один раз. Нічого, я виправлюся, обіцяю! Буду так старатися, як у себе вдома жодного разу не намагалася.
Ось ще що думаю: прочитала тут про шкоду мікрохвильових печей, у Іванни Йосипівни якраз є. Думаю, вона не засмутиться відсутності мікрохвильовки, навпаки, дякую скаже, що я позбавила її від шкідливих мікрохвиль.
Поки раділа планам на майбутнє, думала, як би оточити батьків чоловіка такою турботою, яка їм ніколи не снилась, Іванна Йосипівна Валері подзвонила. Він до мене на кухню прийшов, сказав, що батьки хочуть, щоб він повернув їм ключі від їх квартири. А я запитала:
– А ключі від нашої квартири нам повернуть?
Ні, не повернуть. Іванна Йосипівна ж від чистого серця нам допомагає, нічого їй натомість не треба. Не хоче, щоб мати її майбутніх онуків важко працювала.
Ну нічого, нехай забирають свої ключі, я як раз по дорозі додому дублікат зробила на всякий випадок – раптом всі-всі ключі від їх квартири загубляться? Тепер я буду їхнім “містером Пропером”, що несе в побут свекрухи чистоту і порядок. Як то кажуть, як ви до нас, так і ми до вас. Не дарма ж мене мама вчила, що за добро треба платити добром.
Хіба ж я погана невістка?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
