fbpx
Я тепер до дочки й зятя – ні ногою! Я все розповім і поясню. Сама я з бідної родини, з села київської області.Моя єдина дочка живе зовсім інакше, бо вона вийшла заміж в місто і живе там з чоловіком вже 17 років. Дочка в родині ніякого голосу не має, не працює. У них з зятем троє дітей. старшому ось 16 років виповнилося. На день народження до Мишка мене й покликали. Я ледь не обімліла! Це ж три машини дров можна було матері купити!
Я тепер до дочки й зятя – ні ногою! Я все розповім і поясню. Сама я з бідної родини, з села київської області. Мої батьки були простими робітниками,
Я й уявити не могла, що ми з Юлею вже в таких стосунках, щоб вона сама до мене заявлялася. Тому я вчора приготувала вечерю – борщ, улюблені вареники сина, вінегрет, торт “Наполеон” – чекала Дениса з майбутньою невісткою. Але Юля завітала в мій будинок сама і почала висувати свої умови розповідати, що я маю робити і якою свекрухою бути. Ага, в дві руки! Напевно, я погана людина. Виявилося, вона вже колишня
Я й уявити не могла, що ми з Юлею вже в таких стосунках, щоб вона сама до мене заявлялася. Тому я вчора приготувала вечерю – борщ, улюблені вареники
Мій чоловік у своїх батьків пізня дитина, його мама народила вже під сорок. Тому коли ми з Дмитром одружилися і вирішили жити окремо, то вибирали орендовану квартиру спеціально ближче до мами Діми, бо вона в нього вже старенька і їй часто потрібна допомога. То продукти Марії Степанівні завеземо, то килими в чистку завезем, то просто зайдемо на чай, оскільки живе вона сама. На всіх святах збираємося за одним столом, іноді в гості приїжджають мої батьки, також приїжджає сестра з дітьми. В цілому ми є велика дружна родина. Але є одне велике але
Мій чоловік у своїх батьків пізня дитина, його мама народила вже під сорок. Тому коли ми з Дмитром одружилися і вирішили жити окремо, то вибирали орендовану квартиру спеціально
До весілля ми з Ярославом жили окремо. А вже після розпису я переїхала жити у квартиру до родини Ярика, у квартиру, де жуть також його мама й сестра. Ось тільки життя мені немає нормального через маму Ярика. Проблема саме в ній. Вона знає, що її син тепер має дружину і навіть роботу, що він дорослий хлопчик. Але увесь свій вільний час вона присвячує Ярославу. Вчора таке вчудила, що я досі оговтатися не можу – помила йому черевики. Встала о пів на шосту ранку і помила! Випадково щось скинула з полиці та розбудила нас усіх. Я спитала в неї, навіщо вона це робить, та ще й у такий час. А вона відповіла, що раз дружина не справляється, то їй нічого іншого не лишається
Мій чоловік Ярослав – м’який, світлий, позитивний і врівноважений. І я цьому щиро рада, дуже кохаю його. До весілля ми з Ярославом жили окремо. А вже після розпису
І на хрестини не піду, і не знаю, як себе змусити тепер правнучку малу любити! Я навіть не здогадувалася, що у мене буде через таку радісну подію привід дуже засмутитися. Поясню чому, справа вся в тому, як назвали дитинку. В нашій родині панують лише щирі українські імена: Софія, Уляна, Соломія, Василина, Стефанія, Катерина, Олена, Єфросинія. Ось так звуть жінок і дівчат в нашій родині. Всі мої доньки й онучки повиходили заміж за наших українських хлопців
Звуть мене Олена Романівна. Я вже маю 76 років, живу в селі на Вінниччині. У мене, дякувати Богу, хоч чоловік уже в на небесах, є велика дружна родина.
Мої свекри – ще ті чудні екземпляри! Зараз зрозумієте, про що я. Це ж треба було додуматися свекрусі – попросила, поки вона поїхала на відпочинок, доглянути молодшого брата чоловіка. Ті дні просто незабутні! Тепер мій Тарас їх ні чути, ні чоти не хоче. Я навіть не знаю, може це так у селах заведено, бо сама я з міста. Але мені це завжди здавалося дуже неправильним. Вони тепер сусіди зі свекрами. Але з такою умовою, що по господарству йому допомагає батько, а мама завжди принесе щось вже наготовлене свіже поїсти. Ростик працює з дому через Інтернет, заробляє якісь копійки. Найцікавіше почалося, коли ми приїхали до брата чоловіка. Я ж міська, звикла, що сільські – всі трудяги. А виявилося, анітрохи
Мої свекри – ще ті чудні екземпляри! Зараз зрозумієте, про що я. Це ж треба було додуматися свекрусі – попросила, поки вона поїхала на відпочинок, доглянути молодшого брата
У тому, що її син тепер рогатенький, винна сама моя свекруха, щиро кажу. Саме через неї у мене виникло бажання знайти собі іншого чоловіка, хоча розлучатися я наміру не маю. А того разу при усіх гостях вони запитали у Богдана, хто для нього важливіший, я чи його донька від першої дружини. Запитали, наче, і жартома. Хоча запитання досить тонке. Але Богдан, не замислюючись, відповів, що дочка для нього найдорожча. А дружина лише на другому місці. Тільки зараз я почала розуміти, навіщо я це роблю. Розповім свою історію в пікантних подробицях, а ви вже робіть висновки і давайте поради, якщо хочете. Буду вдячна!
У тому, що її син тепер рогатенький, винна сама моя свекруха, щиро кажу. Саме через неї у мене виникло бажання знайти собі іншого чоловіка, хоча розлучатися я наміру
Мені було 29 років, двійко дітей погодок, роботи в селі для мене немає, чоловік сезонними роботами займається за копійки. Тоді свекруха і вирішила, що пора мені на заробітки їхати, родину годувати. Була у неї знайома в Мілані, до неї я і поїхала, тітка Марта допомогла мені на перший час з житлом і роботою. Одного разу, мені вже 35 років було, приїхала я, а свекруха мені: – А що ти хотіла, чоловік довго без жінки не може, але ти законна, а вона йому готує, пере, за дітьми дивиться. А ось тепер – я їй: мені для здоров’я треба!
Мені було 29 років, двійко дітей погодок, роботи в селі для мене немає, чоловік сезонними роботами займається за копійки. Тоді свекруха і вирішила, що пора мені на заробітки
Ми з чоловіком Денисом ще досить молоді, нам по 33 роки, і свого житла ми не маємо. Щиро кажучи, ми поки що на нього навіть не збираємо, бо це все, що відбувається в Україні. Нас дуже засмучує і бентежить, ми ще не знаємо, чи хочемо тут залишатися взагалі. Жили ми два роки на орендованій квартирі, але пів року тому не стало мого свекра – він був захисником. Тоді нас і запросила жити до себе Марта Леонідівна, мама мого чоловіка. сказала, що з нами їй буде не так самотньо і тривожно. Ми зібрали свої речі і речі дитини і переїхали до свекрухи. Якби я знала, що почнеться!
Ми з чоловіком Денисом ще досить молоді, нам по 33 роки, і свого житла ми не маємо. Щиро кажучи, ми поки що на нього навіть не збираємо, бо
Знову мені в неділю Галина Володимирівна свадьбу онуків навела на обід. А ще й мій день народження! А в мене голубців і котлет немає, тільки борщ, та й той пісний, і салат з капусти. Тепер ось пахе розлученням, чесне слово. І що найприкріше – нас з Олегом розводить жадібність свекрухи. Сімейні наші гроші почали текти мов пісок крізь пальці. Свекруха і свекор, троє дітей зовиці і зять тепер дуже правильно харчуються – у нас у гостях. Але Галина Володимирівна мене не здивувала. Здивував чоловік, який почав мене просити вибачитись перед його мамою
Знову мені в неділю Галина Володимирівна свадьбу онуків навела на обід. А в мене голубців і котлет немає, тільки борщ, та й той пісний, і салат з капусти.

You cannot copy content of this page