життєві історії
Я й не думала, що такі ліниві люди є. Ну звісно різні історії чула, але щоб така мені невістка попалася, то навіть не уявляю. Я живу в селі,
Всі своїх дітей та онуків хвалять, а моя свекруха тільки один негатив ллє. Так і вчора було. Прийшла вона до нас в гості. Забігла ну на годинку, і
Я в невістках вже сімнадцять років. Живемо ми зі свекрухою – так собі. Бувають такі дні, коли Лариса Андріївна до мене чіпляється за будь-що, а бувають і такі,
Я довго мовчала, а не раз закривала очі на витрати чоловіка на дочку від попереднього шлюбу, але те, що вимагає від батька Тетяна тепер, це вже занадто. То
Я нічого такого Вірі Дмитрівні і не сказала. Чого вона образилася, хто його знає. Навіть сина не дочекалася, щоб той її додому підкинув. Ігор повернувся з роботи швидше,
Ми з чоловіком живемо у курортному місті на Закарпатті. Краса, краєвиди, водоспади, чани, гори – самі розумієте. Щомісяця у будь-яку пору року – гості. Минулого тижня приїхав мій
От я в халепу втрапила, скажу я вам. Минуло всього три роки, як ми одружилися з чоловіком, і ось я – сучасна Ізаура, ну ви зрозуміли. Село, його
Все через батьківський будинок, цей наш з братом спадок. Мені вже далеко за 50. А я тепер маю оце так хвилюватися. І шо робити – взагалі не відомо,
Я живу в маленькому містечку, оточеному полями та лісами. Мені ніколи не подобалася міська метушня, тож я дуже щаслива, що мій син Віталик привів сюди невістку. Та радість
От ці вікна вимивати щосуботи, підлогу щодня, каструлі мої чистити, хоча вони й без неї чисті – я дуже люблю чистоту. Я ніколи не думала, що з переїздом