fbpx

Дзвонить потім в шoці – уявляєш, каже, я й подумати не могла, що мама на таке здатна. Мати, звичайно, теж не очікувала, що так швидко все розкриється, розгубилася, зізналася у всьому. Але винною себе не вважає! Їй треба було думати про старість

… І ось у Ані зарплата – сто тисяч на руки, уявляєш? – збyджeно розповідала жінка років тридцяти п’яти подрузі. – За моїми мірками, просто фантастичні гроші. При цьому кредитів вона собі дозволити не може! Ходить в одних єдиних брюках, тільки кофтинки змінює, взуття по три роки носить, на обід тягає все своє . У кафе не йде … І вічно грошей їй ні на що не вистачає! За матеріалами

– Ну слухай, Анька все-таки одна дитину ростить. Плюс у неї мама-пенсіонерка!

– Ага. У мами її пенсія, в районі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у доньки – аліменти приблизно на таку ж суму. Це ще сороковник до її зарплати… А тут пару тижнів назад пішли ми з нею в магазин, я там плаття пригледіла. Але приміряла його і зрозуміла – не моя модель. Кажу Анька – тобі добре буде, спробуй, одягни. І ти знаєш, на неї і правда плаття сіло, прямо як на неї шите! І колір її.

– А, так це те, синє? Яке ти показувала?

– Ну так! Їй і самій сподобалося, відчуваю, крутиться перед дзеркалом, не хоче знімати. Кажу – Ань, бери і навіть не розмірковуй, це прямо твоє, видно ж! А вона, уявляєш, заявляє – так я б, каже, взяла, але от грошей зараз немає. Зарплата на тому тижні, ось тоді прийду, і, якщо буде мій розмір, напевно, куплю!

– Хм. Ну дивно, так. З такою зарплатою і не знайти грошей на гарну сукню – скільки там вона коштує?

– Так копійки, близько три тисячі гривень! Я теж була вражена. Кажу, Аня, ти не думаєш, що це все щонайменше дивно? Люди з такою зарплатою, як у тебе, квартири купують, машини, за кордон їздять, гаджети змінюють, а ти копійчану ганчірку не можеш собі дозволити! Так я, каже, маму з донькою влітку на два місяці відправляла на море, вибилася з бюджету …

– А! ну тоді зрозуміло … На два місяці відправити двох людей на море – це нині недешеве задоволення!

– Та ну, яке там недешеве, Тань! Мама її з дитиною в Одесу їздила на поїзді. У приватний сектор, з господинею жили, готували самі – дівчинка там з алергією, годують тільки тим, що можна. Квитки на поїзд для бабусі з одинадцятирічною дитиною теж не мільйон коштують…

Читайте також:– ОЛЕНКО, А ДАВАЙ ТЕБЕ ЗАМІЖ ВИДАМО! Є НА ПРИКМЕТІ МУЖИК ОДИН САМОТНІЙ, НЕПОГАНИЙ. – ТА НЕ ДАЙ БОГ! НАВІЩО МЕНІ ЦЕЙ ЗАМІЖ ПОТРІБЕН? Я КОЛИ ЖИТИ ОДНА ПОЧАЛА – ЗРОЗУМІЛА, ЩО ТАКЕ ЖИТТЯ

– Ну, може, на екскурсії витрачалися …

– Ага, і на морозиво з кукурудзою! Саме так мама Ані і пояснила. А вона і вуха розвісила! І дарма. Там мама банально тирить у дочки гроші «на старість» …

– Та ні, не може бути!

– Ще й як може … Анька повернулася до неї після розлучення з дитиною. Доньці трьох років не було. Мама взяла онуку на себе, Анька пішла працювати. Пощастило – влаштувалася на це місце, з хорошою зарплатою. Оре, звичайно, як кінь, світу не бачить. А гроші всі у мами. Карту зарплатну їй віддала, уявляєш? Каже, ну мама ж сидить з моєю дочкою, і господарство все на ній, від і до, я по-іншому не можу …

– Але те, що карточка у неї, саме по собі ні про що не говорить!

– А то, що мама квартиру купила на доччині гроші, про щось говорить? Причому, Анька ні слова не сказала – це як?

– А ти-то звідки знаєш? Тобі, що, мамо її доповіла про квартиру?

– Так світ тісний! Маму її звуть Ізольда Сергіївна, рідкісне ім’я, погодься. А у мене сестра двоюрідна – ріелтор. Ми з сестрою зустрічалися тут недавно, і як раз під час зустрічі дзвонить їй клієнтка по телефону. Ізольда Сергіївна! Я кажу, треба ж, я теж одну таку даму знаю. Сестра каже, так швидше за все це одина і та ж  люддина! Живе з донькою та онукою, в такому-то районі, квартиру купує у нас.

– Нічого собі … Може, все-таки збіг?

– Ну не буває таких збігів … Я Ані дзвоню, кажу, мамі передавай вітання, коли новосілля-то? Вона ось теж на мене руками замахала – та ну, так не може бути, яке новосілля, яка квартира, збіг це. Я кажу – а ти ось ввечері спитай в лоб. Тоді, кажу, все сходиться де гроші, і чому тобі ні на що не вистачає!

– Ну і що, запитала вона у мами?

– Звичайно … Дзвонить потім в шoці – уявляєш, каже, я й подумати не могла, що мама на таке здатна … Мати, звичайно, теж не очікувала, що так швидко все розкриється, розгубилася, зізналася у всьому. Але винною себе не вважає! Їй треба було думати про старість, бач! Дитина через пару років вже виросте, або сама Анька заміж вийде, і мамина допомога буде не потрібна. І залишиться вона з одною пенсією, а на неї хіба проживеш!

– З якогось боку, може, і непогано. Тепер ось квартира є, яку можна здавати, пасивний дохід!

– Тільки дохід цей – материн, що не Анькін. Тяжко працювала всі дівка вісім років, світу не бачачи, заробила мамі квартиру, а сама живе на пташиних правах. Ось такі мами бувають!

Як вважаєте, мати дійсно вчинила як зрадник?

Або мати ні перед ким не винна? Економно вела господарство, звільнила дочку від всіх побутових проблем, виростила внучку, ще й грошей змогла накопичити, честь їй і хвала? Зрештою, дочка, як видно, єдина, і мамина нерухомість все одно дістанеться їй …

Як вам ситуація? Що думаєте?

You cannot copy content of this page