fbpx
Головна

москва

Вам також може сподобатися
життєві історії 0
Мої хороші знайомі відправили сина вчитися до столиці, думали, що Вітя там заодно знайде собі хорошу партію. А він познайомився з дівчиною з села, та й ще привіз знайомитися з батьками. Моїм знайомим це, звичайно не сподобалося, та на додачу, з’ясувалося, що батька у Орисі немає, а є ще дві сестри молодші. Ми коли побачили, що це за весільні «подарунки», так і обімліли, напевно, найдешевші вазочки в магазині, де все за однією ціною продається
Мої хороші знайомі відправили сина вчитися до столиці, думали, що Вітя там заодно знайде
життєві історії 0
Коли нас у мами забрали, вона лише зітхнула з полегшенням. Тепер можна в любий час навідуватись до батька, і не думати про те, що дома діти, яких потрібно годувати. І лише коли прийшло усвідомлення того, що допомогу на дітей вона також не буде отримувати, мама задумалася
Коли нас у мами забрали, вона лише зітхнула з полегшенням. Тепер можна в любий
рецепти 0
Пирiжки-ляпанцi, яких мене навчила бабуся. Як же я їй вдячна! Бо швидше просто не буває! І смачніше – теж!
Для  тіста на пиріжки-ляпанці беремо: 0,5 л води 3 ст ложки цукру 3 ст
життєві історії 0
Вперше в житті я в ступорі. Такого зі мною не траплялося, не думав, що жінка може бути на таке здатною. Мені було 45, Маргариті – 38, обоє з “багажем: у мене – дружина, у Рити – чоловік. Далі – ресторан, знайомство, вона ініціювала зустріч. Одним словом, закрутилося, друга молодість. Ходить по п’ятах, пише постійно: Я тебе кохаю». Чоловік у неї – ні те, ні се, квартира в заставі, кредити на пристойні суми, з роботи пішла, колектори оселилися на роботі… Я включився, треба ж допомогти людині
Вперше в житті я в ступорі. Такого зі мною не траплялося, не думав, що
Україна 0
Яка погода чекає Україну найближчим часом: прохолода, кілька потужних циклонів з грозами і шквалами. Липень готує нам погодні сюрпризи вже сьогодні
Яка погода чекає Україну найближчим часом: прохолода, кілька потужних циклонів з грозами і шквалами.
життєві історії 0
Нас коли брат Олега запросив до Польщі, я така була щаслива. Орест на вокзалі нас зустрів, все, як годиться. Але здивувало те, що десь кілометри з три, ми йшли пішки, бо на всіх нас ми б потратили купу злотих. По-друге, ми голодні були, як ті собаки. На порозі нас усміхнено зустріла Любочка, а на столі “красувалися” канапки і бульба в мундирах з салом. Діти їсти не мали що. Я така зла і не добра поверталася додому. Перший наш “закордон” пролетів з тріском!
Відколи я вийшла заміж, моє життя сильно змінилося. Жити ми з Олегом пішли відразу

You cannot copy content of this page