Мені було 19 років, коли я зрозуміла, що ношу під серцем дитя. Олег виявився безвідповідальним і, злякавшись відповідальності, зник. Його захищали батьки, а мене налаштовували на гріх, говорили що ні я, ні мій малюк нікому не потрібні, і ніхто не буде мені допомагати. Але моя мама підтримала мене, поралася з Даринкою, поки я вчилася, а потім і працювала не покладаючи рук на двох роботах.
Коли доньці виповнилося 8 років, я зустріла Віталіка. Відносини і до цього були, але серйозних ні з ким не виходило. Як тільки дізнавалися про дочку, починалися проблеми. Віталіку я теж відразу розповіла про Даринку. Він, хоча і без ентузіазму, але прийняв її.
Я жила ближче до роботи і окремо від мами з дочкою, але часто відвідувала їх, купувала все необхідне, водила на секції і гуляла. Віталік не приймав у всьому цьому участь, але час від часу купував якісь речі, іграшки та солодощі дитині.
Через рік відносин я завагітніла. Ми вирішили одружитися і жити разом, переїхали в його велику квартиру. Я забрала дочку у мами і дуже сподівалася, що ми станемо повноцінною сім’єю. Але коли народився Тимофій, чоловік став дивним. Мою Даринку весь час відсуває на другий план, часто ображає її, намагається сплавити її назад мамі. То з ночівлею, то на всі вихідні.
Я дуже люблю доньку і проти такого ставлення до неї. Почалися суперечки. Віталік став говорити мені, що не хоче приймати чужу дитину, що не хоче витрачати на неї гроші і нехай їй допомагає фінансово рідний батько.
Я зараз в досить залежному становищі. Живу в його квартирі за його рахунок. Декретні, звичайно, платять, але копійки. А батько дочки взагалі зник в невідомому напрямку, і про аліменти навіть сенсу немає говорити. Віталік почав натякати, що якщо я не віддам Даринку назад мамі, можу і сама з’їжджати. Його дратує навіть просто її присутність. Я не знаю що робити.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – mjakmama24
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
