fbpx

– Один – добре, а на двох не згоден, не потягну

Юля чує, як дівчата стягують з неї ковдру: – Мама, вставай, ну вставай!

– Мама ще спить, – сонним голосом відповідає Юлька. – П’ятирічні дочки-двійнята продовжують турбувати її.

– Господи, навіть у вихідний не можу поспати нормально, – Юлька пірнає під ковдру з головою, – остання надія, що Даша з Машею відстануть.

Але дві маленькі, намагаючись знайти лазівку, проникають на ліжко. Юля відкидає ковдру, відкриває очі: дівчата від радості починають стрибати і лізуть з обнімашка.

-Так, вистачить ваших телячих ніжностей, встаємо, – наказує Юлька.

Місце, де вона найбільше проводить часу в однокімнатній квартирі, – кухня. Сама можеш бути голодною, але дітей нагодуй, – це Юлька зрозуміла з нapoдженням двійнят. Джерело.

Вона вже не лає себе за те, що зв’язалася з Олексієм, справа зроблена, навіщо мучитися. Він тоді не жив з дружиною, але і не розлучався, а тут Юльку побачив, – двадцятитрирічну сміхотливу дівчину.

Юлька зaвaгiтнілa, але Олексій на той час вже в сім’ю повернувся, де двоє дітей. Юльці сказав:

– Гаразд, від дитини не відмовлюся, буду допомагати, – але щирої радості при цьому не відчував.

YЗД показало, що у Юльки буде двійня. Олексій навіть присвиснув від подиву:

– Один – добре, а на двох не згоден, не потягну.

Юлька заплакала: – Уже терміни пройшли, тепер тільки нapoджувати. У пoлoгoвому будинку радості не відчула, весь час думала, як з двома буде управлятися.

Олексій, згнітивши серце, змирився, що тепер він батько чотирьох дітей. Навіть зняв Юльці квартиру: начебто того, що живи, поки можу оплачувати. А потім і сам став заходити, як-то сподобалося йому на дві сім’ї, подарувавши Юльці надію, що буде у них справжня сім’я.

Тепер уже Юля не сподівається, натякнула, щоб більше не приходив, спасибі, що хоч житло оплачує. Взагалі у Юльки надія на батька, який допоміг в пайову вступити і грошей дав.

Читайте також: ЧОЛОВІК МЕНЕ ЗАВЖДИ І В УСЬОМУ ПІДТРИМУВАВ, АЛЕ КОЛИ СИНОВІ ВИПОВНИЛОСЯ 3 РОКИ – ЗІБРАВ РЕЧІ І ПІШОВ

Юлька, трясучи каструлями на кухні, згадала, що треба зателефонувати батькові і набрала його номер. Трубку взяла Альбіна Сергіївна:

– А-ааа, це Юлечка! А тата немає вдома.

– Cтepво! – подумки обізвала нову дружину батька.

Батьки розлучились. Довго були натягнуті відносини між матір’ю і батьком, потім батько запропонував розлучення, при цьому клявся, що нікого у нього немає на стороні. І майже відразу одружився.

Юлька розуміла, що рильце у татка в пушку, що з Альбіною Сергіївною він давно розважався, але зуби не показувала, бо батько допомагав їй. І вона дуже на нього сподівалася, терпіла ненависну Альбіну Сергіївну.

Юля вже приготувала сніданок, нагодувала дітей, стала готувати обід. Мати Олексія, Людмила Михайлівна любить приходити раненько: виконає борг бабусі, побачиться з онуками і відправляється. Ось і сьогодні, ще дванадцяти немає, вона вже на порозі.

– А де мої дівчатка? – солодкаво наспівує вона.

Дівчата біжать до бабусі. Вона вручає кульочок цукерок і подає шпильку з бантиком.

– Ось, тримайте, у Марійки волоссячко довше, їй підійде.

Дівчата хапають кульок і шпильку, біжать в кімнату.

Людмила Михайлівна знову завела стару пісню про те, як Льоші важко.

– А мені легко? – відразу взяла в облогу гостю Юлька.

– Так, напевно, не цукор, але треба було раніше думати, перш ніж дітей заводити.

Юлька демонстративно встала посередині кухні: – Ну, вибачте, машиною часу не маю, тепер вже як є, нічого не повернеш і їх назад не засунеш.

Людмила Михайлівна зморщилася від Юлькіной зухвалості.

З кімнати долинув крик і плач. Обидві кинулися на шум: Маша з Дашею ділили шпильку. Юлька сказала, щоб припинили, але вже було марно зупиняти. Тоді вона вихопила з дитячих рук шпильку, відірвала бантик від самої шпильки і подала дві розрізнені деталі дочкам: – Грайте!

Ті плачуть: шкода шпильку. Тоді Юлька відкрила вікно і викинула зламану шпильку.

Людмила Михайлівна осудливо подивилася на Юльку і стала заспокоювати дівчат.

– Я вам казала, що по одній речі не дарувати? Їм треба все порівну, навіть якщо шнурки купуєте.

– Я її не купувала, мені шпильку в подарунок дали, коли фарбу для волосся брала. І взагалі, ваша з Олексієм історія суцільне непорозуміння, але я тут ні при чому.

– Так, – відразу знайшла відповідь Юлька, – наша історія неідеальна, це зовсім не те, що вам хотілося. Але вже нічого не зміниш.

Потім вони сіли пити чай. Серце у Юльки було відхідливість. Хоч і не подобався їй підхід Людмили Михайлівни до вибору подарунків, в душі розуміла, що дівчат вона любить.

Правда, трохи менше, ніж старших онуків. Але зараз Юльці не до з’ясування стосунків.

Провівши гостю, згадала, що дочкам потрібні нові чобітки, старі вже малі. Походивши по магазинах, заглянувши в парк, накатав на каруселі, повернулися додому. Потім був обід, потім прання, прибирання.

До вечора Юлька, втомлена від дитячого галасу, покликала дівчат митися. Викупати обох, поніжитися у ванній. Час було вже десять.

Уклавши дочок, лягла і сама, в надії відпочити, але діти підкралися, як кошенята, і стали укладатися поруч: – Мама, почитай казку.

Юльці довелося розкласти диван, який зайняв півкімнати. Дочки вляглися по обидва боки, обнявши її за шию.

– Ви мене задушите, – намагалася вона звільнитися від дитячих обіймів.

– Вовк і семеро козенят, – почала читати Юля. «У цій історії головний козел – вовк», – прийшло раптом їй в голову, але, природно, вона промовчала.

Прочитавши казку, поцілувавши дочок і сказавши, як їх сильно любить, відправила спати на двоярусну ліжко, – інакше б місця в маленькій кімнаті не вистачило.

– Господи, раз дозволив ти мені нapoдити моїх дівчаток, значить допоможеш і виростити, – подумала Юлька.

Ні за що на світі не хочу, щоб у них було як у мене. Хочу, щоб хороші женихи їм попалися, щоб весілля, щоб все як у людей.

І, переконавшись, що дівчата поснули, приготувалася поплакати в подушку, – є у слабкої половини людства такий класичний сценарій: розплакатися перед сном. Але заплакати не встигла: сильно захотілося спати.

– Навіть поплакати колись, – подумала Юлька і стала засипати з думкою, що завтра неділя і, може бути, їй вдасться виспатися.

Коли батьки дають поради дорослим дітям, вони намагаються захистити їх від помилок, зроблених в молодості.

Тому що хочеться, щоб життя дітей була краще, ніж наша. І Юля теж, виростивши дітей, постарається, щоб її гіркий досвід не дістався їм.

You cannot copy content of this page