iBilingua

Дочка моєї рідної сестри, як то кажуть, завилася. Іринці лише дев’ятнадцять, а вона вже молоденька матуся. Але моя сестра багато дочці допомагає, тому якось дають собі раду. Як то кажуть, не вона перша, не вона остання. І все б було добре, якби в цю історію не запхала свого носа моя невістка. Так мені за неї тепер соромно, що словами не описати. Це ж треба було все своїй рідні розтеревенити. Знають вони навіть, що з одруженим племінниця зв’язок мала. Ти диви яка мені тихоня знайшлася!

Ти диви, яка мені тихоня знайшлася! Дочка моєї рідної сестри, як то кажуть, завилася.

життєві історії 0

Останнім часом Люба Іванівна нам з села то цукерки передасть, то картоплі, чого ніколи не було. А на вихідних так взагалі, попросила Андрія, щоб і я в село приїхала. Я там не була вже років чотири, так точно, бо свекруха мене бачити не бажала. За цей час вона сильно здала. Живе одна, бо сестри не стало два роки тому. В хаті умов як таких немає. І вона почала натякати, щоб ми її до себе забрали бо їй одній в селі важко

Свою квартиру свекруха повністю віддала дочці, сина для неї ніби й не існувало. Але

життєві історії 0

Ось мені і 60 років. Прожила ціле життя, наче набралася мудрості, а ради одному питанню не можу. 13 років тому наша з Дмитром донька Іванка вийшла заміж. За цей час у родині дочки і зятя з’явилися три прекрасні дівчинки. Ми із чоловіком завжди були раді їм допомогти. Додавали грошей на машину, всім онучкам купили ровери, ролики. Але з самого початку не склалися стосунки із зятем та його матір’ю. Зять ревно ставиться до наших стосунків із дочкою та онуками, всіляко перешкоджає зустрічам, невтішно відгукується про нас із чоловіком. У нас великий будинок. Для дітей обладнали кімнату, але зять не хоче, щоби дівчатка у нас зупинялися, коли вони приїжджають в Полтаву. Живуть діти під Києвом. Зять Олег і його мати навіть мене не привітали з днем народження

Ось мені і 60 років. Прожила ціле життя, наче набралася мудрості, а ради одному

життєві історії 0

Я відчувала, що цього не варто робити. Але чоловік мене умовив, і ми забрати його 70-річну маму до себе жити, а в її квартиру заїхала наша молодша донечка з зятем. І тепер у нас у квартирі всі розетки, плінтуси та карнизи заклеєні скотчем. Не питайте, не знаємо, навіщо вона це робить. Каже, їй так спокійніше. Марія Степанівна постійно ходить і читає на память вірші, а знає вона їх багато, до того ж кожен день вчить якийсь новий – каже, що так зберігає память. Розказує тихо, але буває голосно

Я відчувала, що цього не варто робити. Але чоловік мене умовив, і ми забрати

життєві історії 0

Двоюрідна сестра їздила до нас в село, чуть не щотижня, а додому поверталася з повним багажником наїдків і все це за “дякую”. Одного дня я не стрималася і повідомила Юлі, що цими вихідними до неї збираємось ми. Сестра сухо сказала: “Ну добре, раз хочете, то на каву заїжджайте”. На столі і справді “красувалась” одна кава, навіть печива Юля не додумалась купити. А після сказала: “А ви нам що, з села навіть нічого не привезли?”

Двоюрідна сестра їздила до нас в село, чуть не щотижня, а додому поверталася з

життєві історії 0

Сусідка зайшла в квартиру і давай мене вичитувати, чому це я своїх дітей, ще й взимку, з хати прогнала. Назвала мене Ніна мачухою, але я вмить її до тями привела. “Такі то були діти, Ніно!”. Чоловіка мого вже більше двадцяти років зі мною немає. Може то й на краще, бо не бачить того чуда, яке коять наші з ним доньки. Ми ж їх плекали, вчили, а тепер ось, пожинаю я такі гіркі плоди. Вони ж думали, я років з десять на тій кухні перекочую, а вони за мої гроші будуть дітям підгузки купувати і не тільки!

Сусідка зайшла в квартиру і давай мене вичитувати, чому це я своїх дітей, ще

життєві історії 0

Я навіть не знаю, чи допоможе мені якийсь юрист, чи є сенс платити за послуги спеціаліста, якщо нічого все одно не вийде. Тому спочатку розповім свою історію тут. Може почую якісь корисні поради. Я з Вінниці. Нас три сестри. Будинок, який дістався мені від дідуся і бабусі, шість років стояв порожній, а зараз мені дуже треба гроші і я вирішала його продати. Та маю половину грошей віддати меншій сестрі! Євроремонт ми з першим чоловіком там зробили повністю за свій рахунок, а вона цього не розуміє. Ще десь давно мене обвели навкруги пальця

Будинок, який дістався мені від дідуся і бабусі, шість років стояв порожній, а зараз

життєві історії 0

Ми з чоловіком стільки грошей вклали в навчання дочки, а вона обрала не професію, а казна що. Ще й сваха теж добра, оплатила їй ці курси, бо вони не дешеві, ще й в доларах. Чоловік як почув, що після декрету наша Дарина не піде працювати за спеціальністю, аж зліг, що прийшлось лікарів викликати. Я вам кажу, такого ніхто від Дарини не очікував. Я не знаю, чи заробляє дочка якісь гроші тим “клацанням”, але я поставила собі за мету, привести її до пам’яті!

Я не знаю, чи заробляє дочка якісь гроші тим “клацанням”, але я поставила собі

життєві історії 0

Я десять років працювала в Італії заради нашої з чоловіком мрії – купити ділянку і побудувати дачу своєї мрії, а також купити машину. Мріяли про пишні клумби, полуницю з городу та пізні вечері на терасі. Так і зробили. Більш того – переїхали жити на дачу, а квартиру віддали сину й невістці, які щойно побралися. Обраниця Андрія здалася мені спочатку скромною і вихованою. Катя не мала вищої освіти, але працювала визажистом в хорошому салоні краси, збиралася довчитися пізніше. Зіграли дітям гарне весілля. Наприкінці тосту молодим я оголосила, що дарую їм квартиру. Всі гості заплескали, але я все одно почула голос свахи Тамари: “Без договору дарування? Це все ні про що!” З ранку я наготувала голубців і налисників, запекла курочку, зробила салати. Чоловік приїхав з роботи, і ми стали чекати на гостей. Прийшов син, а сваха Тамара ще й сестру прихопила – групу підтримки. Жінки поводилися, як у себе вдома, наче часто бували у нас в гостях. Вже за столом Тамара приголомшила нас заявою

Я десять років працювала в Італії заради нашої з чоловіком мрії – купити ділянку

життєві історії 0

Сергій Миколайович за обідній стіл сів один з перших. Одразу на його лиці появився невдоволений вираз обличчя, але свекор пішов далі. “Невже не можна щось нормальне готувати, через таку, як ти, мушу їсти вчорашній суп і ледь їстівне пюре. Ось в мене мати все встигала, ще й за п’ятьма дітьми гляділа, і попри це в нас кожен день було все смачне і свіже”. З цими словами свекор взяв і викинув моє пюре у смітник

Загалом я можу сказати, що мені із родиною чоловіка пощастило. І мати його хороша,