iBilingua

Чоловік не міг забезпечити нашу сім’ю, тому я зі сльозами на очах сіла в літак і полетіла на заробітки в Англію. Я не забувала про сина і Василя. Переводила гроші, щоб той платив іпотеку і кожного дня спілкувалась з ними через відеозв’язок. Поки одного дня не дізналася, що мого сина, за мої важко зароблені гроші, в моїй квартирі не виховує інша жінка. На суді Василь хотів забрати в мене Олексійка. “Вона покинула сина і мене напризволяще. Ви думаєте, в Оксани там нікого немає? Вона ж не свята!”

Чоловік не міг забезпечити нашу сім’ю, тому я зі сльозами на очах сіла в

життєві історії 0

Прийшлось Марії Ігорівні освоювати смартфон, бо “кнопочний” вийшов з ладу. Спершу було важко, але тепер свекруху за вуха з нього не витягнеш. А днями ми пішли всією сім’єю на Хресну дорогу до церкви. Я ж думала, Марія Ігорівна гаджет дома залишить, але ж ні. В що вона його тільки не замотувала: і носовичок, і пакетик і рушничок. Я аж переживала, щоб бува не прийшлося витягувати то “чудо”, та сталося ще гірше

Прийшлось Марії Ігорівні освоювати смартфон, бо “кнопочний” вийшов з ладу. Спершу було важко, але

життєві історії 0

У мого чоловіка і його матері велика чотирьох кімнатна квартира в старовинному будинку в історичному центральному районі Києва. З його мамою живе ще її старша сестра, обидві вони давно вдовиці. Мене Данило теж привів у цей дім з видом на театр Франка. Квартира належить йому і матері в рівних частках. Спочатку я пишалася, що потрапила, в таку родину, в таку оселю, де все дихає історією і старовиною, де збережені українські традиції і культура. Але в цій сім’ї виявилися і такі дивацтва, що я навіть тепер не знаю. Так недавно було з новим великим телевізором в нашу з Данилом кімнату. І мені це дико. Коли я запитала, навіщо так робити, він відповідав: “Річ має звикнути до будинку і їй ніщо не повинно заважати”

У мого чоловіка і його матері велика чотирьох кімнатна квартира в старовинному будинку в

життєві історії 0

Коли я зустріла Матвія, то була упевнена, що доля мені подарувала другий, і тепер вже щасливий, шанс. Я вже була заміжня, маю шестирічну донечку Злату. Матвій швидко з наю подружився, ми також мріяли про спільних діток, одного чи двох. Побралися ми офіційно всього кілька місяців тому. Для Матвія це перший шлюб. Живе він з матір’ю у селі, де немає ніякої інфраструктури і навіть нормального мобільного зв’язку. Але траса близько, ми маємо машини, працюємо в місті. Тобто жити ми стали в селі. Анна Петрівна не приймає мою дочку, у неї ж є рідні внуки, справжні. Нещодавно стався інцидент зі свекрухою через Злату – мала взяла якусь її річ, не запитавши. Я донці пояснила, що так не можна робити, але від свекрухи стільки вислухала – що ми тут ніхто і звати нас ніяк. – Мені Костик сказав, що я тут ніхто, це не мій дім! – звичайно, дочка в сльозах

Коли я зустріла Матвія, то була упевнена, що доля мені подарувала другий, і тепер

життєві історії 0

Олю, що ти така запехана?, – кажу я до своєї сусідки, яка забігла за томатною пастою. – Ой, ти знаєш, права була моя сестра, коли просила не садити так рано картоплю. Не послухала. Вчора ж попередили в прогнозі погоди, що буде мороз, а в мене вже картопля “вуха” наставила. Ось і прийшлось всю грядку трохи землею прикрити, бо шкода. Зла я на весь світ, дома всі, як мишки тихенько сидять, щоб мене не зачепити. – Потім заходить інша жіночка, що за три хати від мене живе

Прочитала десь в інтернеті про магнітні бурі найближчим часом і так мені смішно стало,

життєві історії 0

Живемо ми з Андрієм в його будинку. Ну як, не зовсім його. Крім нас тут також живуть його брат і братова дружина. У нас одна спільна кухня, продукти на всіх і таке інше. Дружина брата взагалі не має поняття про якусь елементарну чистоту. Віка ця за собою не прибирає ніколи. Посуд після них немитий стоїть кілька днів. У перший рік шлюбу я щодня мила за всіма, прибирала, вичищала кухню до блиску. І справа навіть не тільки в цьому посуді, а й у купівлі продуктів харчування, у приготуванні їжі – це все на мені, гроші Данило дає, але мені від того не легше

Живемо ми з Андрієм в його будинку. Ну як, не зовсім його. Крім нас

життєві історії 0

Сьогодні я забігла додому на обід. Дивлюсь, Леся Богданівна вивісила на пліт свій килим з кімнати і тріпає. А щоб ви розуміли, в нас така погода, як і по всій Україні сьогодні: дощ, вітер, словом, собаку з хати не виженеш. – Леся Богданівна, а що це ви надумали? Та завтра буде сонечко, ось я все й зроблю. До Великодня ще є час. – Не чіпай мене краще! Чогось сьогодні в мене немає геть настрою. Боюсь, щоб не отримав від мене хтось даремно, ось і зганяю злість на килимах. – І тут я зрозуміла в чому справа – магнітні бурі!

Вчора прочитала десь, що насувається на землю магнітна буря, ще й чотириденна. Трохи мені

життєві історії 0

За тиждень я попередила Галю, що сьогодні будемо садити картоплю і сказала, щоб собі нічого не планувала. Моя невістка одразу сказала, ой там погода погана, ой, ще щось. Так ось вчора Галя до 3 ночі дивилася кіно, а зранку на поле ледь-ледь вибралася. Робила невістка все крізь пальці, в якийсь момент сказала, що їй щось зле і має піти додому води попити. Час минав, а невістки все не було. Ось я й пішла за нею. Ну чистий цуд, слухайте був!

Я й не думала, що такі ліниві люди є. Ну звісно різні історії чула,

життєві історії 0

Забігла свекруха до нас, ну на годинку, і замість того, щоб онукам час приділити, вона з пів годинки теліпалася з подругою по телефону. І якщо та їй про свого онука однин позитив лила: і уроки робить і почерк гарний має і на бокс ходить, ну такий розумничок. То моя свекруха про наших дітей тільки одне тараторила: такі неохайні, самі собі хліба не намастять (хоча це не правда), нічим не займаються тільки в планшеті і телефоні сидять

Всі своїх дітей та онуків хвалять, а моя свекруха тільки один негатив ллє. Так

життєві історії 0

В нас паски завжди пекла свекруха, а мені Лариса Андріївна казала за цю справу і не братись, бо тут потрібен досвід і мудрість літ. Її ж в цей день чіпати не можна. То вона молиться, то місить і ніхто не має права в хату зайти. Ми в той день навіть не дихали. А цього року я нікому нічого не сказавши, вирішила спекти, так би сказати “пробні” пасочки. – Як, ти паски спекла? А коли ти місила? Це ж треба руками і до години часу. Я й не бачила! – А після дзвінка дочки свекруха взагалі відмовилась цього року випікати вироби

Я в невістках вже сімнадцять років. Живемо ми зі свекрухою – так собі. Бувають