fbpx
Десь за годинку пролунав дзвінок від Лілі. Я ж думала, буде обурюватися, чому я її не дочекалася, щоб всім разом посидіти за столом. Але ні. – Ти спеціально, Любко, це зробила? – Що зробила? – В голові крутилося різне. Може щось не те подарувала, чи сказала Мирону. – Ти ж знаєш, що вітати людину з сорокаріччям це погана прикмета. І до чого нам тепер готуватися з Мироном, не підкажеш? – Я взялась за голову. Вже чотири дні брат з Лілею мене ігнорують
– Та як тобі тільки в голову могло таке прийти? Я ж рідна сестра!
Під час свого згасання Сашко попросив маму зробити на мене дарчу на цю квартиру, щоб я діти були забезпечені стабільно хоча би житлом. Адже я з інтернату і свого взагалі нічого не маю. І Марія Петрівна пообіцяла сину виконати обіцянку, яку дала сину. Але майже три роки у неї не доходили руки до цієї справи, а тепер вона виставила мені умову. І якщо я не виконаю – то вона не зробить того, що пообіцяла Сашку і ми з дітьми залишимося на вулиці
Побралися ми з Сашком юними і з великого світлого кохання. Поселилися ми в квартирі
Своїй онучці на восьмий день народження я не мала змоги подарувати “конверт з грошима”, який вона замовила. Але з пустими руками я не прийшла. В своєї сусідки кондитерки я замовила торт у вигляді волейбольного м’яча. Саме таким видом спорту й займається Златка. Самі розумієте, солодкий витвір мистецтва не коштує двісті, чи навіть п’ятсот гривень. Але це не бентежило мою онучку, бо на свято я від неї такого наслухалася, що голова йде обертом. Дочка за Златку вибачилася, але сама онучка ні. Вона ображена, бачте!
Моя донька Марія, якій у лютому виповнилося сорок п’ять років і її чоловік багато
Я так втомилася від усього. Але нікуди не переїдеш, бо зарплата на моїй роботі в нашому райцентрі – копійки. вдома постійно не прибрано, ремонту років 25 не було. Та розповім трохи детальніше свою історію, можливо, почую від вас якісь дієві поради і думки. Я, мій чоловік і дочка, а також мій молодший неодружений брат живемо з моїми батьками, їм вже під 80 років. І всі ми живемо на 50 квадратних метрах. Уявляєте? Якось так сталося, що все на мені. Якщо я не приберу і не помию, то ніхто нічого не робить. А мені стає вже все одно, забруднився одяг – купила новий, старий кинула в купу – у мене кімната завалена такими речами, до яких мені діла немає
Я так втомилася від усього. Але нікуди не переїдеш, бо зарплата на моїй роботі
Живу в селі на Полтавщині з мамою, їй 67 років, а мені – 35. Вже 11 років живу мрією про те, як я могла б жити, якби мешкала окремо від мами. Але вона зробила на мене дарчу і тим привязала до себе, хати, до села. Життя моє ось таке: так не сиди, тут не клади, цього не роби. А роби лиш так, як скаже мама. Мати дуже не проста людина, з нас трьох, її дітей, з мамою спілкуюся лиш я
Живу в селі на Полтавщині з мамою, їй 67 років, а мені – 35.
Я забрала Івана з сім’ї, бо котилися вони з дружиною на самісіньке дно. З села він переїхав в мою квартиру. В нас народилась донечка, а сам Іван став власником СТО і їздить на крутій іномарці. І ось через стільки років мені прилітає поза очі, що я розлучниця. Що так по-багатому могла б і Ірина біля Івана жити, що я її місце зайняла. Але перепрошую, не знати ким би став, і де б був Іван, якби я його не “приютила”
На початку наших відносин з Іваном про нас і словом ніхто не обмовився, а
Ми перші з автівки вийшли. Несли окрім подарунків і торби з овочами, м’ясом та фруктами. В той час онучки вилетіли з будинку, нібито, як нам на зустріч, та нас оминули і побігли обіймати міських діда з бабою, які несли три кульки гелеві і якусь невеличку коробку, гарно запаковану. Мені хотілося плакати, але я стрималася, щоб не псувати дитині свято. Мені здається, всьому виною невістка. Вона налаштовує дівчаток проти нас, бо це її батьки
Ми зі сватами разом до дітей на дачу приїхали. Так вийшло випадково. Мій Сергій
Як тільки приїжджала в село до бабусі з дідусем, чула за спиною, коли везла поперед себе коляску: “То та Катька, що завилася! Знаєш? Рузі і Степана онучка. Ох і виховали! Який сором! Одна, без чоловіка з дитям по вулиці гуляє. Тьху-ти!”. Та з того часу спливло багато води. Вчора у фейсбуці привітала свого улюбленого і старшого онука з шістнадцятиріччям, а сьогодні зайшла на сторінку і отетеріла. Люди, яких я знаю все життя і які знають мою ситуацію, ось так вільно пишуть в коментарях “чорноту” яку прикривають милими привітаннями і побажаннями для іменинника
Вчора у фейсбуці привітала свого улюбленого і старшого онука з шістнадцятиріччям, а сьогодні зайшла
Максим був щедрий, розумний, привабливий і неймовірно заможний. Я не знала відмови у жодній забаганці, облітала з ним, сама чи з синочком пів світу, на яких лише курортах не була. З Максимом ми зараз розлучені. Але я не тримаю на нього образи. Він подарував мені найкращого синочка у світі. Залишив нам квартиру, автомобіль, аліменти і обіцянку завжди допомагати. Крім того, він кожні 2 тижні скидає приємну суму мені на картку, просто так. Після суду він так мені і сказав, що чудово розуміє, що зобов’язаний допомагати не тільки дитині, а і її матері, тобто мені. Я не стала, як радила мені мама, вимагати на суді, щоб нам з дитиною віддали половину майна чоловіка. Це просто нечесно. Я дозволяю Максиму брати малого до себе чи приходити до нас і проводити з ним час у мене вдома. Однак знову – мама! Через кілька днів, коли Максим прийшов погратися з Богданчиком, я дізналася, що моя мама йому дзвонила і просила про зустріч. І він дав мамі 30 тисяч гривень, сказав, що повертати не треба
Мій колишній чоловік Максим був щедрий, розумний, привабливий і неймовірно заможний. Я не знала
Коли старша дочка сестри, моя племінниця, заміж виходила, то приїхала Ольга з тої Італії і не сама, а зі своїм Альберто. Все село нас довго обговорювало. З чоловіком вони розлучені не були, а таку публику вона влаштувала, на сміх і очі людські. Ледь ми цей сором в селі пережили. Ось я й хвилююсь за дочку, бо хочу для неї гарного життя. Але та вперлася, поїде вона на ті заробітки. – Кума там два роки, і нічого, гроші висилає, розлучатися не збирається! – Та хіба ж це гарний приклад?
– Кума там два роки, і нічого, гроші висилає, розлучатися не збирається! – Та

You cannot copy content of this page