життєві історії 0
Свекруха дізналася, що я не люблю стару радянську музику, тому щоранку вона співала ці пісеньки. Приготування вечері — це взагалі комедія чистої води. Ольга Іванівна готувала своєму синові, а я – своєму чоловіку. Вона смажила картоплю і мотала голубці, я готувала запечену рибку чи курочку з салатом
Живемо ми з Данилом з його матусею в її двокімнатній квартирі. Але так було
життєві історії 0
— А що з моїми шторами було не так, Надіє Петрівно? Скатертини мої мені теж дуже подобалися. А люстри у нас були нові й мінімалістичні, а це що? Я дивилася на свекруху, яка сиділа на нашому дивані з виглядом людини, яка зробила величезну послугу. Вона невинно кліпала очима й відразу почала виправдовуватися: — Оленочко, я ж хотіла вам затишок створити, я ж хотіла як краще, я навіть гроші зарані відкладала, щоб вам ось купити то те, то те. Мені бракувало слів
— А що з моїми шторами було не так, Надіє Петрівно? Скатертини мої мені
життєві історії 0
Декілька місяців тому мій син Андрій вперше заговорив про повернення додому. Він із дружиною Настею вже п’ять років жили в Чехії. Працювали, здається, непогано заробляли, але я знала, як вони сумують за рідною землею. – Мамо, якщо знайдемо гарне місце, може, повернемося, – сказав тоді Андрій, і моє серце защеміло від надії. Я почала шукати можливості. Хотілося допомогти. Зібрала гроші, які вдавалося заощадити – навіть старі обручки дідуся з бабусею продала
Я відклала газету, яку принесла сусідка. Стаття була про невеличке село в горах, де
життєві історії 0
Я не знаю, який “милий” потягнув мене понюхати запах цих парфумів. Скоріш за все, була гарна упаковка, що і привернула мою увагу. Все було наче в тумані. Звук скляної баночки, яка розбивається на плитці у ванній, мабуть, було чути до сусідів. В ту ж мить до мене прибіг Андрій, а за ним і майбутня свекруха. – Це був мій подарунок! Парфуми дорогі!, – сказала вона і закотила очі. Це наше перше знайомство я не забуду до кінця життя
Я не знаю, який “милий” потягнув мене понюхати запах цих парфумів. Скоріш за все,
життєві історії 0
Іване, обов’язково пройди до дзеркала і подивися на себе! – сказала я до сина, коли той повернувся за мить після того, як вийшов з квартири, бо забув якусь папку. Син може й не вірить цьому, але наші предки за цим стежили, і я стараюся дотримуватись традицій. Вже не раз таке було, коли чоловік чи онуки проігнорують моє прохання, і завжди якась халепа з ними станеться. Але цього разу халепа сталася зі мною
– Іване, обов’язково пройди до дзеркала і подивися на себе! – сказала я до
життєві історії 0
— В сенсі, Галино Петрівно, ми вам повинні заплатити 15 тисяч гривень? — перепитала я, дивлячись на свекруху так, наче вона щойно прилетіла з іншої планети. А мама чоловіка навпаки дивилася на мене, ніби сказала щось абсолютно нормальне. — Ну, а що ти хотіла, Оленко? — відповіла вона, злегка знизавши плечима. — Твої діти прибули, у мене всі свята. Годувати їх — це не безкоштовна справа. Я ж навіть не вимагаю грошей за подарунки. Подарунки я вже купила на свої
— В сенсі, Галино Петрівно, ми вам повинні заплатити 15 тисяч гривень? — перепитала
життєві історії 0
В холодильнику хоч шаром коти, а вона в резинових рукавицях, миє після свят квартиру. Винесла ялинку, поперескладувала одяг, видраяла ванну. Ой, ну все, лиш би чоловіка не кормити. Про себе я мовчу, мені і бутерброда хватає. Але Борис з самого ранку як пішов на роботу, не поснідавши, і повернувся ближче обіду
В холодильнику хоч шаром коти, а вона в резинових рукавицях, миє після свят квартиру.
життєві історії 0
— Ой, донечко, тримай, я тобі подаруночки принесла! — сказала свекруха, переступивши поріг із великою коробкою в руках. — Дякую, Олено Миколаївно! Що це? — я злегка напружено усміхнулася, намагаючись приховати хвилювання. — Відкривай, не соромся, — сказала вона з таким виглядом, наче ось-ось вручить мені щось неймовірне. Я поставила коробку на стіл і зняла стрічку. Всередині була купа старого одягу. Потерті сукні, светри з плямами й навіть старий плащ, що виглядав так, ніби пережив десяток весен. — Це що? Це ваш одяг? — невпевнено запитала я. — Аякже! Я вже його не ношу, а тобі згодиться. Подивися, яка якість! Це ж не те, що зараз у магазинах продають
— Ой, донечко, тримай, я тобі подаруночки принесла! — сказала свекруха, переступивши поріг із
життєві історії 0
Я приїхав до сестри і здивувався, оскільки в квартирі був зроблений свіжий ремонт і навіть деякі меблі були з магазину. – Чого ж ти не хвалишся, Світлано?, – запитав з порога я. Але якось сестра не особливо про це хотіла говорити. А коли вона пішла за продуктами в супермаркет, я залишився з племінницею один. Оля розплакалася, а потім розповіла всю правду. Якби тут не були замішані мої гроші, я б і слова не сказав
Я приїхав до сестри і здивувався, оскільки в квартирі був зроблений свіжий ремонт і
життєві історії 0
– Так, моя дочка живе не бідно, але все це завдяки мені і моєму бізнесу. Не думай, якщо ти одружишся на Маринці, то станеш власником всього цього добра!, – сказав мій майбутній тесть. А я саме цього і хотів. Я все життя мріяв вирватися зі злиднів. Але з одної клітки бідності я перейшов в іншу. Коли мені випала нагода втекти з цього життя, я це зробив!
– Так, моя дочка живе не бідно, але все це завдяки мені і моєму