iBilingua

Доброго ранку, невісточко, – сказав до мене свекор, відкривши двері. За ним зайшла і свекруха. Неля Василівна невинно посміхнулася і глянула в сторону пічки, де вона залишала “сюрприз”, з яким я тільки-тільки справилася. – Що ж ти нам смачненького приготувала? В тебе великий досвід. Наш син в тебе другий чоловік, то ж ти в куховарстві, мабуть, ас. Я знітилася, бо нічого не приготувала, але не тому, що не вмію, чи не хотіла ґаздувати на чужій кухні, а тому що коли прокинулась зранку і зайшла на кухню, побачила алюмінієвий таз, в якому моя бабуся колись милася. Він був “з горою” і накритий кухонним рушничком

– Доброго ранку, невісточко, – сказав до мене свекор, відкривши двері і поставивши біля

життєві історії 0

Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я не працюю зараз, бо в декреті. Вимагає повернути. У нас з чоловіком було дві квартири. Одну ми з Микитою віддали в оренду, щоб з отриманих від квартирантів грошей платити наші кредити за дві машини. Коли ми з Микитою робили ремонт у будинку, я позичила у мами 300 тисяч гривень. Половину ми вже віддали, а потім я пішла в декрет. Працює лише чоловік, але мама цього не розуміє і просить постійно віддати їй гроші якнайшвидше. Я її не розумію, мама називається. Як можна вимагати гроші, коли в тебе все гаразд, все влаштовано?

Я повинна своїй мамі 150 тисяч гривень, і вона не хоче зрозуміти, що я

життєві історії 0

Я повинна любити не своїх онуків? З якого дива? Ще й квартиру їм віддати! Женя сам мене попросив. Мене взагалі не влаштовує, що син зійшовся у свої 23 роки з 32-річною панянкою, та ще й офіційно одружився з нею! Народився у них хлопчик Данилко, мій рідний онук, видно, що мати Тетяна гарна. Я почала їх запрошувати додому на свята, але її старші діти мені не подобаються, бігають і галасують, чіпають без дозволу мої речі, щось псують постійно. Вони у мою двокімнатну квартиру, а я у цю кімнату в гуртожитку. Я й погодилася б, якби старші діти були б моїми онуками, але вони чужі

Я повинна любити не своїх онуків? З якого дива? Ще й квартиру їм віддати!

життєві історії 0

Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому в лютому 35 років виповнилося, але якщо б ти могла так низько зігнутися, то б і шнурки йому на кросівках зав’язувала, – скаржився я дружині. – Він мій син і навіть в п’ятдесят він для мене буде улюбленим сином Васильком, – відповіла дружина. Я не міг дивитися на цей цирк, тому переїхав в його квартиру. За два місяці моя Оля подзвонила і зі сльозами просила повернутися, бо кран потік і нема кому замінити фільтр в пральній машинці

– Стефо, ну який Василько? Наш син вже давно дорослий чоловік. Він Василь, якому

життєві історії 0

Я вклала в конверт тисячку, купила невеличкий букет квітів, “Вечірній Київ”, бо дуже люблю ці цукерки, і пішла вітати подругу. Ви собі не уявляєте, яка я була розчарована. На столі було все з неділі, те, що не доїли попередні, “елітні” гості, а я мала, зі ще одною сусідкою, це доїдати. Мені від цієї обвітреної ковбаси і сиру ставало не по собі і до цих салатів я не доторкнулася. Просто провести вечір з ниючим животом, в кращому випадку, я не планувала. Так мені образливо стало. Ми стільки років дружили, а тут на тобі

Я не хотіла йти на ту гостину, але пішла, щоб не образити подругу. Але

життєві історії 0

Будь ласка, Олю, сьогодні мені знову потрібна твоя “підтримка”, – швидко написала мені повідомлення Катя. Мені було погано, мене непокоїло те, що я змушена брехати її чоловікові, хоча ніколи не була з ним близька. Я почала думати, що мені з цим всім робити. Одного вечора, коли я вже спала, мені подзвонив невідомий номер. Я підняла слухавку, хоча зазвичай цього не роблю. Це був Ігор

Я намагалася з розумінням поставитися до своєї доброї подруги Каті та хотіла допомогти їй

життєві історії 0

Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?, – запитала я, як тільки в неділю переступила її поріг. Мама сиділа біля вікна і трималася за голову. – Ой, Олесю, якби ж то жарт. Правда це! Правда! Де ж вона знову взялася на нашу голову? – Хто вона, мамо? – А хто ж ще, Анна його, ненаглядна і подарована йому Богом, як каже Євген. Я відразу ж сказала, що на цей “цирк” не піду. Як згодом вияснилося, з нашої сторони всі відмовилися. Та ясно, хто на таке піде дивитися?

– Мамо, мені Євген телефонував, на весілля запрошує. Це ж жарт, чи не так?,

життєві історії 0

Вчора ввечері перебирала і складала речі в шафах. І знову на неї натрапила – цей невдалий подарунок чоловіка. Ну як можна було таке вчудити! Носити я її не буду, хоч вона дорога і натуральна. І не викинеш же. Ось і бовкнула необачно Артему, що місця в шафах зовсім не залишилося і що купу зайвого місця займає подарована ним оця сама шуба. Отак взяла і ляпнула, не подумавши. Що тут почалося! Я, наївна, думала, що це вже для нас у минулому, а – ні. День народження у мене в листопаді. І минулого року на 35 років Артем подарував мені розкішну дорогу шубу. З розмірами вгадав, все підійшло. Хотів зробити сюрприз для коханої дружини. Справа навіть не в тому, що ми живемо на Одещині, і сувора зима з морозами і снігом останні роки у нас радше рідкість. І гроші, витрачені на шубу, були не останніми

Вчора ввечері перебирала і складала речі в шафах. І знову на неї натрапила –

життєві історії 0

А давай скинемось і купимо Марії Степанівні посудомийну машинку? Поки ремонт, її вмонтуємо і буде мама щаслива, – сказала дружина брата. Я ще так здивувалася, звідки така турбота в Лілі до свекрухи. Це лише тепер я зрозуміла, що все це було в їх сім’ї заплановано ще з того, як ми ремонт розпочали. – Ну, якщо разом скинемось, та давай, – відповіла я Лілі. З таким розрахунком ми і придбали з чоловіком посудомийку. Я і подумати тоді не могла, що в квартиру вони вже з села не повернуться. В ній тепер ґаздує мій брат і його нова дружина

– А давай скинемось і купимо Марії Степанівні на ювілей посудомийну машинку? Якраз ми,

життєві історії 0

Ми з Іваном тримаючись за ручки повернулися додому, а квартира напівпуста. Свекруха винесла з неї не лише те, що купляла вона чи її син, а й навіть мої речі, які я купила ще задовго до заміжжя, такі, як наприклад, мікрохвильовка і блендер. – Синок, я хотіла як краще. Пробач мене. Думала, ви вже остаточно розбіглися, а ти в ту квартиру стільки грошей вклав. Вона б тобі їх так точно не повернула, – сказала свекруха, коли ми приїхали до неї, щоб все повернути

– Ми з Іваном тримаючись за ручки повернулися додому, а квартира напівпуста. Свекруха винесла