iBilingua – Сторінка 2 – На стику цивілізацій

життєві історії 0

– Я принесла тобі квасолі, Дарино, – сказала свекруха й підморгнула, – з’їсте! Саме так я дізналась, що навіть пакет стручків за 0,00 гривень може коштувати мені нервів, часу й власної гідності

– Я принесла тобі квасолі, Дарино, – сказала свекруха й підморгнула, – з’їсте! Саме

життєві історії 0

— Я віддав на весілля Олени з Тарасом 45 000 гривень, бо вірив, що вони разом і в злиднях, і в радості. А тепер вона каже, що «вогник згас» — і зібрала валізи, залишивши чоловіка й дітей, як непотрібні чеки з супермаркету

— Я віддав на весілля Олени з Тарасом 45 000 гривень, бо вірив, що

життєві історії 0

Я все своє життя був людиною, яка рахує кожну копійку. Мій брат Тарас колись дивувався з мене, називаючи скнарою, бо я не витрачав гроші на модні речі чи розваги. Тепер він ледве зводить кінці з кінцями, а я їжджу на новенькому кабріолеті за 1 200 000 гривень

Я все своє життя був людиною, яка рахує кожну копійку. Мій брат Тарас колись

життєві історії 0

– Усе життя я мила мамині підлоги, а Петро просто повернувся з Мальдів і отримав будинок, землю і 200 000 гривень. – Бо він був “її сонечко”, а я – темна кімната, в якій вона тільки витирала ноги. Але найстрашніше сталося не тоді, коли її не стало, а коли він подзвонив

– Усе життя я мила мамині підлоги, а Петро просто повернувся з Мальдів і

життєві історії 0

– У тебе весілля за 20 000 доларів, а ти сидиш, як на поминках, – прошепотіла мені подруга перед церемонією. Я усміхнулась для фото, але всередині чітко чула: я купила картинку, а не любов. А що, як усе було не про нас, а про декорації?

– У тебе весілля за 20 000 доларів, а ти сидиш, як на поминках,

життєві історії 0

— Степане, мені треба 1500 гривень на екскурсію для Тараса, — сказала я, тримаючи в руках уже третє нагадування зі школи. — Я дав 500, решту викручуйся сама — кинув він, не відірвавши погляду від телефону, і саме в цю мить я зрозуміла, що в цьому шлюбі я — одноосібна команда

— Степане, мені треба 1500 гривень на екскурсію для Тараса, — сказала я, тримаючи

життєві історії 0

— Ти справді не бачиш нічого дивного в тому, що мій батько подарував тобі парфуми за 2500 гривень? — Віталій стискав коробку так, ніби хотів витиснути з неї правду. А я стояла мовчки, бо не могла зізнатись, що цей подарунок від свекра пахнув не ароматом, а розколом у нашій родині. І тепер я не знаю: це просто невинна увага чи перший крок за межу, яку не можна перетинати?

— Ти справді не бачиш нічого дивного в тому, що мій батько подарував тобі

життєві історії 0

Я думала, Антон збирає ці 50 000 гривень на нашу спільну мрію – будиночок у Карпатах. А виявилося, що це на квартиру для себе і Софії – без мене. А якби я не заглянула в його телефон – то чи дізналася я б взагалі правду?

Я думала, Антон збирає ці 50 000 гривень на нашу спільну мрію – будиночок

життєві історії 0

— Тарасе, куди зникли 27 тисяч із нашого депозиту? — Не переймайся, Світлано, я просто інвестував у себе. І саме в цю мить я зрозуміла: мої гроші вже давно працюють не на мої мрії. Але на що саме — я дізналася лише за напіввідчиненими дверима номеру 214

— Тарасе, куди зникли 27 тисяч із нашого депозиту? — Не переймайся, Світлано, я

життєві історії 0

– У батька було 750 000 гривень, будинок і Skoda Kodiaq, а нам залишив – нічого, ніби ми йому ніколи не були дітьми, – сказав Микола, а я лише мовчки дивилася на підпис під заповітом: “Тарас Ковальчук”. Чому батько розчинив нас у нулі – досі не знаю, і саме ця порожнеча болить найдужче

– У батька було 750 000 гривень, будинок і Skoda Kodiaq, а нам залишив